П’ятниця, 12 Серпня, 2022

Черкаси 100 років тому:  голод, єврейський “бізнес” та електрифікація

1919-1923 роки для Черкас, як і будь якого українського міста, складались не найліпшим чином. Це був час, повідомляє сайт cherkasy-future.com, коли економіці довелось відбудовуватись після потрясінь неймовірної сили в обличчі Першої світової війни, а згодом і революції з громадянською війною.

Влада в місті в той час змінювалась кілька разів: від царської, до УНР, а після і більшовистської.  Жити в епоху таких змін було ой як непросто. А в період з 1921-1923 роки Черкаси, як і фактично весь південь нашої країни, зіштовхнувся з першим голодомором.

Це був дивний і водночас страшний час. З одного боку люди гинули від голоду. Нестача їжі тяжко позначалась на населенні. І злочинні дії влади лише погіршували ситуацію. І весь парадокс цього жаху в тому, що паралельно з голодом активно будувались заклади освіти. Так восени 1922 року в приміщенні казенного винного складу відкрили цілий триповерховий корпус вищого навчального закладу. Що на той час було значною подією для жителів міста.

Єврейський бізнес і зріст населення міста

Сотню років тому Черкаси, як Житомир, Бердичів, Умань були містом, де ключові позиції у місті мали євреї. Основний фінансовий капітал і коштовне майно в вигляді підприємств знаходилось саме в єврейських руках. Владі доводилось рахуватись з тими важелями впливу, які євреї мали того часу, бо ж від їх рішень залежало, фактично, життя міста. І вступати в конфронтації доводилось максимально обережно. Але більшовики в решті решт зроблять свою темну справу і таки багато чого, у підсумку, націоналізують.

Паралельно доводилась до більш серйозних масштабів електрифікація. Її в той час було розпочато, ще за царського режиму. Більшовицький же продовжив цей процес. І значною мірою електрифікував дома і вулиці. Велась поступова індустріалізація міста – його населення поступово росло, не дивлячись на складнощі життя в місті того часу.   

Який вигляд мало типове житло черкащан того часу? Дерев’яні стіни, солом’яний, а іноді і бляшаний дах, облицьований фасад за допомогою декоративної цегли. Саме вона і була головним засобом самовираження для господарів. Її оздоблювали різноманітними рель’єфами, деталями, різнокольоровими орнаментами. І дозволити її собі аби хто не мав змоги. Купували її здебільшого заможні люди. Жили багатії того часу зазвичай в районі Соборного майдану. Що недивно, бо поруч були адмінбудівлі, банки, контори. ЗІ стилями архітектори тої пори сміливо експериментували: тому і сторій забудові можна побачити античні колонади, арабські візерунки і навіть форми епохи класицизму. Стилі активно змішувались, а головним було, як і завжди, навести красу.  

Культурний і науковий зріст

Культурна сторона життя на той час верувала і балувала черкащан видатною акторкою Марією Заньковецькою. Акторкою, чиїм іменем у підсумку називатимуть театри. Вона виступала на циркових майданчиках і постійно збирала аншлаги. Її місцем виступів був так званий «Цирк на Гоголівській». Добути квиток на її виступ було проблемою ще тією. Самого цирку, до речі, вже немає. Його знесли в 1923 році, щоб побудувати на його місці стадіон, який прожив свого часу до 1956 року.

З’являлись приблизно у той час у Черкасах і перші кінотеатри. Стадіони починали лише приймати футбольних вболівальників. Але головним місцем при тяжіння того часу, як і завжди, були ринки. Їх на той час у місті було п’ять. І на кожному верувало життя: народ обмінювався інформацією, братався і сварився, закупався і вів бізнес.

Якщо брати культурне життя в цілому, то все виглядало приблизно так: багаті ходили до театру, бідні ходили по цирках, а ті, кому не подобається ні перше, ні друге, йшли зазвичай на стадіони дивитись спортивні змагання. Правда рівень змагань був низький. У футбол грало всього кілька районних команд. А по іншим видам спорту просто не вистачало професійних спортсменів для організації змагань високого рівня.  

До речі, для багатих було неприйнятним відвідувати цирки. Але іноді все одно дуже хотілось, бо виступи гімнастів у той час справляли на нерозбещеного глядача не аби яке враження. Щоб робити це багатіям іноді доводилось вдавати з себе простий люд.

Latest Posts