В радянські часи Черкащина стала платформою для експериментів. Саме в цій області архітектори не побоялися втілити найсміливіші задуми в життя. Саме такою підбіркою поділився черкаський краєзнавець Борис Юхно. Деталі розповість Черкаси Майбутнього.
Театр
Автор проєкту – Борис Кучер. Будівля займала першість у новаторських рішеннях, ні про яку пишність, чи помпезність не було і мови. Театр виділявся змонтованою, максимально рухомою сценою. Це перша новація на території УРСР. Завдяки системі автоматичного керування, користувачі мали змогу переміщувати до 14 тонн. Вперше в театрі використали:
- освітлювальні пристрої, передбачені для візуально виокремлення найдрібніших деталей реквізитів;
- комплексну установку стереофонічного звучання.
Варто нагадати, 1 вересня 1965 року черкаський театр відкрили. Він одразу здобув першість по критеріям технічного оснащення.
Головноштамп
Це продумана та досить функціональна будівля. Проєкт видався настільки успішним, що аналогічні центри згодом побудували ще в 6 містах. Відмінною характеристикою став лише декор на бокових стінах будівель.
Головноштап відрізняється простотою та лаконічністю, біля головного входу розташовані залізобетонні колони.
Перший поверх. Розміщувалися зали пошти та телеграфу, міжміського телефонного зв’язку, посилочний зал.
В основних приміщеннях відчувався художній смак. Такі митці, як Ю. Лигерда, В.Широковий, О. Студені прикрасили своїми роботами зали. Республіканська преса в ті часи досить схвально відреагувала на появу експериментальної будівлі в самому центрі Черкас.
Будівля згодом зазнала певних змін:
- з’явився затемнений вітраж в стилі хай-тек замість склоблоків;
- замість стрілочного годинника з’явився електронний годинник разом з термометром;
- в 2013 році на фасаді розмістили карту Черкаської області.
Залізничний та автовокзал
Це свого роду транспортний тандем, в якому об’єднали в один вузол залізничний та автовокзал. Вперше на території Радянського Союзу на такий експеримент пішли саме в Черкасах. Логічне запитання, що це дало місту.
- Зручність для транзитних пасажирів.
- Створення виразного архітектурного комплексу.
- Компактність транспортного об’єднання.
Якщо оцінювати стиль архітектурних форм, то вони досить прості та сучасні. Це великі площини скла, цікаве оздоблення інтер’єрів, використання для даних цілей дерева, кераміки, синтетичних матеріалів, критих терас на перонах.
Комплекс відкрили 5 листопада 1963 року.
Ресторан «Славутич»
У березні 1969 року в місті відкрили бар-ресторан, котрий справив справжній фурор. Створили проєкт фахівці Черкаського відділення інституту Укоопспілки «Укоопроект».
В Черкасах його відносили до закладів – шедеврів серед закладів громадського харчування. В ті часи в Україні не було ні єдиного закладу, котрий міг би порівнятися з ним.
Ресторан «Славутич» удостоївся честі бути зображеним в фотоальбомі міських принад.
Заклад виглядав нетипово для тих часів. На поверхні містяни та гості Черкас бачили лише скляний тамбур. Заходячи всередину, відвідувачі спускалися сходами вниз, на перший поверх. Відкривався вид на напівкруглий балкон – коктейль-хол. З цього місця відкривався вид на весь зал та його гостей.
Спускаючись ще трохи нижче, відвідувач потрапляв в фойє із сірого граніту, далі – у залу з панорамою околиці. Цікаво виглядали наступні банкетні зали, стилізовані під українські світлиці.
Непомітним ходом відвідувачі потрапляли у паб, де панувала напівтемрява та мерехтіли ліхтарики. Атмосфера була відповідна. Заклад полюбляли жителі Черкас, він став «візитівкою» міста.
Ресторан наразі знаходиться в занедбаному стані.
«Базар під дахом»
Містяни знали заклад, як «колгоспну кришку». Заклад нагадував більше Палац спорту, ніж базар. Команда Чмутіної створила проєкт в 1963 році. Це була споруда циліндричної форми із залізобетону та скла. Діаметр будівлі – 51 метр, висота – 9,5 метрів, а об’єм досягав 16 000 кубометрів.
«Базар під дахом» був найсучаснішим за конструктивними елементами. Критий ринок розрахований на 340 торговельних місць, експлуатаційний ресурс досягав 40 років. При цьому до кожного торгівельного місця була підведена холодна та гаряча вода, а на другому поверсі відвідувачі, чи працівники могли відвідати кафетерій.
Це прогресивний заклад, нетипове для тих часів місце торгівлі. Наприклад, у підвальних приміщеннях знаходилися холодильні установки, були камери схову.
Проєкт критого ринку запропонувала Алла Аніщенко – київська архітекторка полтавського походження. Саме вона наполягла на тому, щоб зробити ринок м’ясо-молочної продукції в формі кола. Переваги такого рішення:
- завдяки формі кола, виграється площа для кожного торгівельного місця;
- без втрати якості подібні споруди коштують менше.
Передумовою створення такого ринку було намагання створити комфортних умов для роботи та зберігання продукції.
Готель «Турист»
Він розташовувався в Ювілейному парку. Молодь вже не пам’ятає заклад, адже більше 20 років його вже нема. Це була незвична, нетипова будівля – збірний залізобетонний каркас. П’ятиповерховий готель міг вмістити до 350 осіб, був універсальним та зручним. Гості міста могли зупинитися в одно-, дво-, тримісних номерах, або ж обрати секції типу гуртожитку (на 23 місця). Цікаво, що відвідувачі мали змогу поселитися в номерах класу «люкс», а двомісні номери можна було об’єднати.
Варто трішки зупинитися на описі номерів того часу. Відвідувачі відчували себе максимально комфортно та зручно, адже номер був укомплектованим меблями, душовою кабінкою та санвузлом, телефоном. В готелі знаходився ресторан, котрий міг умістити до 100 осіб.
Часто в черкаський готель «Турист» приїздили закордонні групи. Цікаво, що поляків, східних німців та чехословаків настільки вразив український проєкт готелю, що вони вирішили його скопіювати та реалізувати у себе на батьківщині (1970-ті роки).
Готельний комплекс «Турист» відкрили 1 листопада 1970 року завдяки зусиллям групи архітекторів Київського зонального інституту експериментального проєктування.
Черкаси є містом, дійсно багатим на споруди історичного та культурного значення.
