Понеділок, 20 Травня, 2024

Зльоти та падіння черкаського аеропорту

Коли була утворена Черкаська область, її головне місто – Черкаси – почало стрімко розвиватися в багатьох галузях. Почало з’являтися більше житлових площ, перший поштамт, кіно- та звичайні театри, підприємства й багато всього іншого. Однак бракувало нашому місту одного елементу, яким могло похизуватися інше місто України, що мало значення адміністративного центру області – аеропорту. Більше на cherkasy-future.com.ua.

В якийсь момент про це нарешті замислилися червоні партійці і таки виділили кошти на побудову Черкаського аеропорту. Проте, як ви знаєте, працював він недовго – і на це були свої причини. 

Сьогодні спробуємо розібратися що таки трапилося з Черкаським аеропортом та чи можливо відновити нашу втрачену спадщину?

Куди приземлялися черкаські літаки до відкриття аеропорту?

Зайдемо здалеку. А саме – з моменту підняття в повітря першого літака в кордонах Черкаської області. Таким апаратом став саморобний літак братів Касяненків (їх було четверо), що торкнувся крилами неба аж в 1910 році. Це був науковий прорив як для Черкащини, так і для всієї України. Перший політ літака був неоднозначним: з одного боку, він легко зумів піднятися, а з іншого – доволі важко приземлився (можливо, через відсутність аеропорту!!). Його так і не змогли відремонтувати. 

Як би там не було, перший літак ще не означає появи злітної смуги. Про таку не задумувалися протягом наступних 44 років! Лише в 1954 році, коли була утворена Черкаська область і до нас почали літати київські літаки, постало питання про побудову першого в місті аеропорту. Однак до цього було ще дуже далеко. Через 3 роки – у 1957 році – під злітну смугу видали… поле. Поставили декілька приміщень для пасажирів та персоналу, і все – готовий аеропорт!

Насамперед потреба в аеродромі виникла через те, що за допомогою літаків почали обробляти поля, возити пошту, а також якомога швидше надавати першу медичну допомогу в умовах, коли наземний транспорт цього зробити не міг. Спочатку про пасажирні перевезення навіть і не думали, однак через певний період таки наважилися на це. Кількість рейсів на той момент була невелика: Умань, Київ та Жашків. Далі нікуди було літати – це було неможливо. Пасажирів обслуговували літаки марок Ан-2 та більш швидкої Ан-12 – по суті, це були звичайні кукурудзники, але тоді ніхто особливо й не жалівся.

Таким чином ситуація розвивалася аж до середини 1960-х років, коли, нарешті, радянській владі стало зрозуміло, що Черкаси потребують повноцінного аеропорту.  

Заснування Черкаського аеропорту та його подальший розвиток 

Як ви вже зрозуміли, у середині 60-х у Черкасах побудували злітну смугу, поставили дороге електронне забезпечення, додали радіокомунікації, приміщення для персоналу, а також, що очевидно, перший у місті аеровокзал. Здавалося, що тепер Черкаси стали по-справжньому центральним (а не провінційним) містом. 

Окремою важливою подією стало відкриття у травні 1966 року прямого сполучення між Черкасами та Москвою. Цікаво, що як тоді, так і зараз, квиток на літак коштував доволі багато. За історичними джерелами, у ті роки квиток коштував приблизно 18 рублів, попри те, що середньостатистична заробітна плата в Радянському Союзі (для пролетаріїв) складала близько 80 рублів. Цього вистачало всього на 4 перельоти, однак із сьогоднішніми зарплатами нам би і на 3 не вистачило… У будь-якому випадку, мова не про це.  

Наступні років 20 аеропорт переживав невеликі модернізації, поступово збільшувалася кількість регулярних пасажирських рейсів. Так, у 1960-х роках, на території аеропорту побудували нові злітно-посадкові смуги, було завезено новітнє навігаційне обладнання, а також у власність аеропорту регулярно переходили різні моделі пасажирських літаків. 

Найкращий період в історії аеропорту: 1970-1991 роки

На початку 1970-х років Черкаський аеропорт майже нічим не відрізнявся від аналогічних повітряних портів УРСР. Кожного року Черкаси отримували все більше сполучень із іншими містами як України, так і Радянського Союзу. Наприклад, з’явилися рейси до Одеси, Харкова, до російського Краснодара, а також усе частіше почали ходити, але скоріше літати, рейси до Львова, Донецька та Ленінграда. Зокрема, впровадилися додаткові рейси із Черкас у Мінськ, Кишинів, Чернігів, Запоріжжя та Суми. Усе це дозволило українцям (а найбільше це впливало на життя саме черкащан) якомога швидше подорожувати Україною та по всьому світу. До речі, на той момент аеропорт уже встиг отримати статус міжнародного. 

Усередині 1979-го року до Черкаського аеропорту привезли декілька літаків “L-410”, що виготовлялися в Чехословаччини. Завдяки цьому збільшилася частота пасажирських перевезень із Черкас до Дніпра та Гомеля. Попри те, що це були апарати всього на 19 місць, людей вони перевезли чимало. Саме “елки” стали одними з найбільш популярних літаків нашого аеропорту у вісімдесяті. 

Справжній розквіт у історії черкаського аеропорту відбувся у 1980-х роках. Тоді – у лютому 1986 року – було відкрито нове приміщення аеровокзалу. Традиційно робили все дуже швидко, адже намагалися встигнути до дати 27 з’їзду Компартії РС. Однак на якості будівлі це ніяк не відбилося. Було просторо і помпезно – чого ще бажати одному з головних аеропортів України?

На момент відкриття нового аеровокзалу Черкаський аеропорт обслуговував більше 90 рейсів на добу, що було небаченим раніше показником. Небаченим цей показник став і в подальшому майбутньому. 

Занепад Черкаського аеропорту: що з цим робити?

Після розвалу Радянського Союзу у України було чимало проблем. До Черкаського аеропорту руки, м’яко кажучи, не доходили. Промисловість та сільське виробництво занепадали, аеропорт ніхто не хотів обслуговувати: ні держава, ні приватні особи. Люди, що працювали в Черкаському аеропорті, були звільнені, власне, як і більшість із тогочасних робітників. 

У 1992 році аеропорт перестав бути міжнародним і надалі, з кожним наступним роком, приймав усе менше рейсів. Фактично, літаки перестали прибувати до Черкас у 1997 році, однак офіційно аеропорт було закрито тільки у 2001. Причина – банкрутство. 

Далі відбувався (власне, як і до цього) суцільний демонтаж. Усе дороге просто розкрадалося, літаки списувалися і з кожним роком аеропорт ставав усе менше й менше схожим на самого себе. Коли красти було вже нічого, з’явилася “геніальна” ідея – відродити наш аеропорт. Ідея сама по собі може й непогана, але чому б цього не зробити раніше, до того, як все розікрали? 

Як би там не було, процес відродження було запущено – в усіх сенсах цього слова. Купа слів про співробітництво із закордонними партнерами, розмови про сертифікати (дозвіл на польоти) та капітальний ремонт аеропорту – усе це обговорюється вже понад двадцять років. По суті, реалізувалися лише сертифікати, що дало змогу бути “запасним” аеропортом у Борисполя. На більше нам дозволу поки не дають.

Такою була історія єдиного Черкаського аеропорту, що колись міг стати одним із наймогутніших аеропортів України, а став плацдармом для розкрадання державного майна.  

Маємо надію, стаття виявилася для вас корисною і ви розповісте про неї друзям! Кожен внесок у розвиток черкаської журналістики буде вагомим для нас!

Latest Posts

.,.,.,.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.