Будівництво залізниці у Черкаській області виникло в зв’язку з необхідністю у транспортному сполученні між регіонами для забезпечення потреб суспільного виробництва, що надалі дало поштовх до індустріального розвитку всіх галузевих господарств нашої країни. Більше на cherkasy-future.com.ua.
Початок будівництва залізниці на Черкащині
На початку 19 століття Україна вважалася промислово відсталою країною. У 1876 році, через 11 років після скасування кріпацтва, на Черкащині почалося невидане будівництво залізничної колії для потреб населення. На будівельні роботи влада спрямувала декілька сотень солдат, штрафників і звичайних селян. Робітники почали створювати насип, стелити на нього дерев’яні колоди і прокладати по ним залізні рейки. Черкаськими селами пішли чутки, що незабаром Туреччина піде війною на Україну, тому потрібно швидко створити оборонні вали.
Діти переповідали один одному сказання про Зміїні вали, які були створені сто років тому для захисту місцевих жителів від вогняного змія, який нападав із півдня, сіяв хаос на наших землях і викрадав найвродливіших дівчат, а незабаром має намір все повторити. Насправді на Черкащині стартувало велике будівництво, присвячене залізниці.
Процес будівництва залізниці на Черкащині
Будівництво залізниці на Черкащині проходило без використання будь-яких приладів. Робочий день починався о сьомій ранку і закінчувався о восьмій годині вечора. Трудовий процес негативно впливав на здоров’я робітників. Велика чисельність людей, порушення правил безпеки, тяжка праця під палючим сонцем влітку і в морозні зимові дні, незбалансоване мізерне харчування, а для солдатів ще й обов’язковий вишкіл, спричиняли травматичні ситуації, хвороби, а інколи і смерті.
Залізничні колії досить часто прокладалися по приватним володінням, що дуже не подобалося місцевим багатіям, які звикли вести розмірене життя провінційних аграріїв та були далекі від якихось радикальних змін і перетворень. Черкаські поміщики не були готові відмовитися від власних земельних ділянок під будівництво залізниць на користь держави, навіть за гроші. Тому вони постійно підмовляли місцевих селян на заколоти проти будівництва залізниці. Наприкінці 19 століття діюча влада мала намір прокласти залізницю Золотоноша-Переяслав-Київ, але це їй так і не вдалося зробити, навіть попри надіслані війська.
До 1872 року залізниці будувалися виключно коштами держави, перебували у її власності, а починаючи з 1873 року – продавалися у приватну власність. З часом царський уряд прийняв рішення викупити у приватників залізницю, надавши їй стратегічного статусу, усвідомивши ії вплив на політичний та економічний розвиток. Тож з березня 1875 року всі залізниці Черкаської області перейшли у власність держави.
Будівництво залізниць на Черкащині сприяло розвитку мостобудування. Мостові споруди з дерева, які використовувалися для залізниці, були достатньо монолітними і стійкими, дуже гарно витримували потужні навантаження .
Де проходили залізничні колії та який вигляд мала перша залізнична станція в Черкасах
Першу залізничну станцію під назвою «Черкаси» збудували у 1878 році. Відносилася вона до пасажирської та вантажної лінійної залізничної станції Одеської залізниці. З’єднала місто Черкаси із залізничою гілкою Київ-Одеса, що позитивно вплинуло на економічний розвиток всієї області.
Перша черкаська залізнична станція виглядала не дуже привабливо. Це був звичайний барак із дерева, в якому були розміщені лави для очікування у кількості двадцяти місць, буржуйка. Також на вокзалі стояв величезний самовар, продавалися бублики, очікуючі мали можливість випити чашку чаю або перекусити. На той час це вважалося піком комфортності.
Наприкінці 19 століття залізнична колія пролягала через усе місто Черкаси, проходячи через вулиці Надпільну, Криваліївську, бульвар Шевченка і продовжувалась далі по сучасній вулиці Припортовій аж до пристані на Дніпрі.
Остання зупинка залізничної станції мала назву «Черкаси-пристань», від якої колія відгалужувалася до місцевого цукрового заводу Бобринського. Черкаська річкова пристань вважалася основним перевалочним пунктом для різноманітних вантажів із річкового транспорту на залізничний, і навпаки. Це позитивно впливало на торгівлю і розвиток лісопереробної, цукрової галузі. З’явилася можливість швидко переправляти у великих обсягах вантажі у сусідні області та навіть за кордон.
Прискорений розвиток отримала тютюнова, борошномельна промисловість. Кількість черкаських підприємств з початком функціонування залізниці упродовж десяти років збільшилася майже вдвічі.
У 1913 році був збудований залізничний міст та прокладена залізнича гілка до Золотоноші. Станція називалася «Золотоноша», пізніше проклали залізничу колію до курорту Соснівка, який розташовувався у лісі. На місті сучасної Обласної лікарні збудували залізничу платформу, яку з’єднали з залізничним вокзалом, пристанню на Дніпрі, станціями «Заводська» і «Змагайлівка». Міські поїзди, які курсували за цими маршрутами, виконували роль громадського транспорту.
Роль цукрозаводчика Володимира Бобринського у розбудові залізниць на Черкащині
Відомий черкащанин, цукрозаводчик і меценат Володимир Олександрович Бобринський багато сил присвятив розвитку цукрової промисловості у 19 столітті на Черкащині. В ті часи Володимир Бобринський обіймав посаду міністра шляхів сполучення царської Росії, займався розробкою державних програм з будівництва залізниць. Завдяки його зусиллям був розроблений і затверджений проєкт з будівництва залізниць, який пролягав на його приватних землях. Залізничні колії прокладалися поруч з його цукровими заводами, а залізничні розвилки виходили до річкової пристані на Дніпрі. Таким чином, було збудовано станцію, яка була названа на його честь – «Бобринська» і станція «Сміла». Так почався рух товарних і пасажирських поїздів.
З будівництвом залізниць на Черкащині почався різкий розвиток місцевої промисловості.
Запрацювали залізничні майстерні у Смілі, а через деякий час станція «Бобринська» трансформувалася у найбільший транспортний вузол із машинобудівними майстернями.
Другим за вагомістю залізничним вузлом Черкащини стала станція «Фастів», де у 1877 році стараннями відомого архітектора Валеріана Каликівського був зведений величезний цегляний залізничний вокзал з монументальними платформами, які мали навіси з металу. Через декілька років за його проєктом на станції було збудоване перше паровозне депо.
У 1978 році повз Кам’янку було прокладено залізничну гілку і споруджено станцію. Таким чином, це невеличке провінціальне містечко стало центром з продажу хліба, молочної продукції, м’яса, цукру, худоби і будівельних матеріалів, таких як: глина, пісок, гравій, камінь, деревина.
Завдяки функціонуванню залізниці з’явилась можливість перевозити важкі вантажі. Це спричинило появу у 1881 році чавуноливарного заводу. А нові залізничні колії Вапнярка-Христинівка (1888 рік), Козятин-Умань (1891 рік), Христинівка-Шпола (1892 рік) із залізничним вузлом у Христинівці дали поштовх до відкриття у цьому містечку найбільшого хлібного ринку.
З 1893 року запрацювала лінія Христинівка – Квіткове, яку проклали поруч із містом Тальне. З цього моменту тальнівська пшениця реалізовувалася на продаж до Одеси, Миколаєва, а потім і в Європу. У 1894 році залізниця з’єднала місто Умань з Києвом, а через рік з Одесою, що благотворно позначилося на економічному розвитку Черкаської області.
Будівництво залізниці на Черкащині у 19 столітті здійснило промисловий прорив у транспортній галузі не тільки в нашому регіоні, а й у країні загалом, сприяло прискореному економічному розвитку і загальному культурному оновленню суспільства.
