У 1930-х роках минулого століття Черкащину накрила радіохвиля. У регіоні працювали понад сімсот радіоточок, основана кількість яких була в користуванні звичайних споживачів. Але цього було замало, вважали можновладці. Подальші роки ознаменувалися розвитком обласного радіо. Більше на cherkasy-future.com.ua.
Початок радіомовлення на Черкащині
Враховуючи кількість населення на той час у самих лишень Черкасах (близько 45 тисяч осіб), залишати кількість радіоточок на рівні сотень було несерйозно. Тому одним із завдань радянської влади було забезпечити доступ до радіо навіть у малих селах. До 1962 року забезпечити себе радіоприймачем означало пройти складну процедуру реєстрації апарату на вузлі зв’язку. Правоохоронні органи також тримали на контролі тих, хто зміг забезпечити себе такою технікою.
Офіційно перший радіоефір в обласному центрі провели 31 січня 1954 року. В середині 50-х у ефірі регіонального радіо додалися передачі власного виробництва. До цього транслювалися програми з Києва та москви. Колектив із десяти осіб робив титанічну на то час роботу. Домовлялися про відрядження у райони, брали коментарі, відписували новини, начитували їх в ефірі. І все це щоденно в умовах наявності лише дротового телефону. Тоді розповідали про індустріалізацію області й життя селян.
Краєзнавець Борис Юхно згадує, як складно було працювати репортерам. Трішки простіше збирати матеріал стало, коли колективу обласного радіо передали авто. За максимум три дні потрібно було зібрати достатньо матеріалу, аби випустити «живий» продукт. Паралельно йшла радіофікація регіону. Для цього в районах намагалися виконати затверджений план. Так, на Золотоніщині у 1956 році звітували про успіхи у цій роботі – 1700 точок із запланованих 1650. Щоб реалізувати задумане, місцева влада збільшувала потужність радіовузлів. Протягом першого року офіційного існування Черкаської області кількість радіоточок збільшилася до понад 28 тисяч.
У 1978 році на черкаське радіо запросили студенток Київського вишу – Катерину Таран та Олександру Рогульську, які взялися осучаснювати форму подачі новин та створювати цікавий радіо продукт. З часом черкаське обласне радіо стало найбільшим радіо мовником, який охоплював всю область.
Спогади колективу черкаського радіо
Важливим аспектом роботи диктора на радянському радіо було безпомилкова начитка тексту. Інакше за обмовки чи зайві емоції під час прямих ефірів ведучих могли навіть звільнити. Сучасне черкаське радіомовлення кардинально відрізняється від того, що було за радянських часів. У першу чергу, подачею матеріалу.
Дикторка Тамара Кулик почала працювати у команді обласної радіостанції у 1964 році. До цього її покликали як гостю читати вірші. Вона згадує, як вперше на запрошення керівництва провела свій перший ефір. Майбутня випускниця не лише періодично приходила на такі читання, а й за потреби почала заміняти дикторку. Про колектив згадує, як про цікавих та активних співбесідників. Саму ж пані Кулик називали золотим голосом черкаського радіо.
До команди дикторів обласного радіо долучився й колишній вчитель музики Василь Марштупа. Почувши на радіо оголошення про конкурс на цю посаду, вирішив ризикнути й не прогадав. У 1988 році він став одним із голосів черкаського радіо. Ранкові передачі проводили, зазвичай, наживо. Також виходили новини та культурно-просвітницькі програми.
Двадцять років пропрацював на радіо і Микола Дубовий – диктор та заступник директора дротового радіомовлення. Його впізнавали не лише за прізвищем, а й за голосом, адже це був голос регіональних новин. Хоча бували ефіри, коли ведучому доводилося імітувати голоси зірок у межах розважальних програм. Після перших таких ефірів слухачі дзвонили в редакцію та просили повторити випуски. Про здорову та творчу атмосферу в колективі говорило й те, що чимало років основний склад команди не змінювався, а доповнювався молодими кадрами.
