Черкасам уже більше 700 років. За цей час встигли як народитися, так і давно померти мільйони черкащан. Усіх цих людей було необхідно десь хоронити. Як наслідок, у місті відкривалися все нові й нові цвинтарі. Кожне черкаське кладовище має власну, унікальну, історію створення. На міських цвинтарях поховані численні видатні постаті Черкас: поети, військові, містобудівники і тд. У цій статті спробуємо охопити бодай якусь частину історії черкаських кладовищ.
Звичайно, описати абсолютно кожен цвинтар Черкас просто неможливо. Саме тому сьогодні ми будемо працювати прицільно. Ви дізнаєтесь окремо про найбільше кладовище міста, а потім – про найстаріше кладовище, що нині збереглось. Далі дізнаємося декілька цікавих фактів про місцеві кладовища, а в заключній частині статті додамо трохи містики. Приємного читання на сайті cherkasy-future.
Історія найдавнішого цвинтаря Черкас
Найстаріше кладовище міста Черкаси в народі називається Пушкінське, до революції 1917 року – Покровське. Знаходиться в самому центрі міста: у мікрорайоні Казбет і займає близько 4.5 гектарів землі. Становище цвинтаря, на жаль, залишає бажати кращого. Воно й не дивно: на Пушкінському кладовищі людей не ховають уже понад 60 років.
Як повідомляють науковці (археологи, історики, краєзнавці), кладовищу вже понад 150 років. Тут було поховано безліч видатних постатей Черкас: від містобудівників до меценатів. Так, на цвинтарі знайшов свою останню домівку черкаський підприємець Іван Яровий. Саме завдяки йому, на початку 20 сторіччя, у Черкасах побудували театр і сад у самому центрі міста. Якщо ви не зрозуміли, про який сад йдеться, то наразі на його місці знаходиться Черкаський міський дитячий парк. Щоправда, будівництвом саду більшою мірою займався не сам Іван, а його сестра Ганна. Тому раніше пам’ятка називалась “Сад Ярової”.
Однак Пушкінське кладовище не завжди було занедбаним. У 30-х роках минулого сторіччя тут регулярно проводились поминки, на могилах прибирали, а на території цвинтаря функціонували морг та будка сторожа. Наразі історичну пам’ятку міста ніхто не охороняє. Максимум – раз на декілька місяців за рахунок черкаської мерії на цвинтарі проводиться прибирання сміття.
Доля найбільшого в Черкасах кладовища
Наразі на місці найбільшого за всю історію Черкас цвинтаря знаходиться відомий усім містянам Михайлівський кафедральний собор та, відповідно, Соборний парк (раніше – Першотравневий). Але чому так трапилось, що кладовище почали переробляти на парк?
До Лютневої революції 1917 року цвинтар був одним із основних місць захоронення для черкащан. На його території розташовувалась одна із дванадцяти міських церков – Свято-Успенська. Однак у перші післяреволюційні роки цвинтар почав занепадати. Пов’язано це з тим, що на його місці сотнями почали оселятися безпритульні. Вони спустошували сквери, грабували могили та провадали всі речі на підпільних ринках. Рівень кримінальності цвинтаря зріс до небачених висот.
Коли радянська влада, вже ближче до 1940-х років, зрозуміла, що цвинтар є одним із найбільш небезпечних районів міста, туди були приставлені наряди міліції, які просто нікого не впускали на територію кладовища. Зокрема, це було пов’язано з тим, що в період 1937-38 рр. радянська влада масово розстрілювала священників Свято-Успенської церкви, чиї могили знаходилися на території кладовища. Цього жаху ніхто з черкащан побачити не мав, тому міліцію й приставили.
Наприкінці 1940-х років було прийнято рішення побудувати на місці цвинтаря Парк культури і відпочинку ім. Першого травня. Очевидно, з цього моменту історія найбільшого в місті кладовища почала підходити до свого завершення. У 1946 році Свято-Миколаївський собор зруйнували, а саме кладовище зрівняли із землею. Будівництво парку було завершено в 1954 році, а на його території возвели пам’ятки, що присвячені жертвам фашизму за часів Другої світової війни.
Першотравневий парк проіснував до розпаду СРСР, а за часів незалежної України його було перейменовано на Соборний. Що було з парком далі ви й знаєте й самі.
Цікаві факти про черкаські кладовища 
Багато містян усе ще не знають про те, що в Черкасах жив, творив та був похований легендарний поет Василь Андрійович Симоненко. Про могилу письменника зараз і поговоримо.
Розміщується могила Симоненка на міському цвинтарі №1 по вул. Одеській. Якщо говорити про зовнішній вигляд монументу, то виконаний він із сірого граніту, на брилі висічений портрет письменника, який тримає в руці книгу. Особливо примітним є викарбувана на брилі найвідоміша цитата Симоненка “Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину”. Також біля пам’ятника облаштований майданчик, куди можна покласти квіти.
Поряд із письменником у 1998 році була похована його мати Ганна Федорівна Щербань. Їхні могили об’єднані єдиною монолітною плитою. Авторами пам’ятника виступили скульптор С.Й. Грабовський та архітектор М.Ф. Кириленко.
Моторошна історія черкаських кладовищ
Говорячи про кладовища, неможливо оминути тему містики, яку так полюбляють, напевно, всі мешканці планети Земля. У цьому сенсі черкаським цвинтарям також є чим похизуватися.
Так, у кінці 1950-х років Черкасами регулярно курсували численні вантажівки з останками померлих містян, а де-не-де можна було знайти цілу гору з людських кісток. Якщо нічого не пояснювати, то може здатися, що ви потрапили до фільму Тіма Бертона, однак насправді все куди прозаїчніше.
Справа в тому, що на місці колишнього кінотеатру “Мир” та прилеглих приватних секторів знаходиться кладовище, яке радянська влада вирішила зруйнувати. Роботи велися протягом усього 58-го року: за цей час чимало неповідомлених про роботи містян встигли не на жарт перелякатися, гуляючи черкаськими вулицями. Одначе зараз хвилюватися вже точно немає про що.
Дякуємо, що дочитали статтю до кінця. Маємо надію, стаття виявилася для вас пізнавальною і ви розповісте декілька цікавих фактів, про які сьогодні дізналися, своїм друзям!
