Четвер, 23 Травня, 2024

Історія мосту і дамби як єдиного транспортного комплексу Черкащини

Черкаська дамба – транспортна інфраструктура, яка служить для переправи по Кременчуцькому водосховищу річки Дніпро між Черкасами на правому березі та селом Благодатне – на лівому. Транспортний комплекс являє собою металевий міст і бетонно-земляну дамбу. Дамба вважається однією з найбільших в Україні.

Черкаський металевий міст через Дніпро – один з найбільших у Черкаській області. Довжина його майже півтора кілометра, а ширина сягає 8 метрів. Міст має судноплавні прольоти – третій і четвертий. Ширина прольоту складає 120 метрів, а висота – 13 метрів. Глибина річки під мостом – 16 м при максимальній глибині Дніпра 30 м.

Міст не використовується пішоходами чи велосипедистами, слугує виключно для автомобілістів і цілодобово охороняється. Більше на cherkasy-future.com.ua.

Як вдавнину черкащани переправлялися через Дніпро

У 18-19 столітті дістатися протилежного берега Дніпра черкащанам можливо було на поромі, який курсував з одного берега на другий кожного дня. Узбережжя Дніпра вдавнину було глевким, мулистим, з великою кількістю боліт і озерець. Кожної весни річка виходила з берегів і заливала все поділля, створюючи те «черкаське море», яке ми бачимо і зараз. Інколи ставалося так, що вода стояла довгий час під дніпровськими схилами, заливаючи Митницю і Замковий узвіз.

Протилежний берег закінчувався біля золотоніського пагорба при в’їзді у місто Черкаси. Кожної весни Дніпро змінював свої береги, переміщуючи пляжі і острови. Поромна переправа через річку була розташована поруч із селами Сокирне і Магайлівка. Створена настоятелем Мотронинського монастиря Мельхіседеком Яворським у 18 столітті. Тож до Черкас селяни добиралися поромами. Здебільшого люди їздили на базар торгувати, тому чергу на пором займали з ночі, охочих відвідати ринок було дуже багато. Деякі села знаходилися далеко від поромної переправи, тому селянам доводилося добиратися туди на конях. Наприклад, жителі села Куцівка повинні були першими сісти на пором, щоб устигнути вчасно дістатися додому.

У 1913 році поруч з переправою був прокладений дерев’яний міст, який з’єднав два береги Дніпра. Цей міст простояв у Черкасах до взяття міста німцями у 1941 році. Потім знову була поромна переправа, а ще через деякий час був збудований залізничний міст із насипом.

Ідея створення нового черкаського мосту і дамби

Після утворення Черкаської області у 1954 році почався стрімкий розвиток багатьох сфер життя. Для розв’язання енергетичних питань була збудована Кременчуцька ГЕС, згодом було створене Кременчуцьке водосховище. З його появою стало зрозуміло, що рівень річки Дніпро підніметься до 5 метрів, тому дерев’яний міст потрібно підняти на таку ж саму висоту. Треба було швидко щось змінювати, аби не отримати незворотних наслідків у вигляді затоплення мосту.

Місцева влада прийняла рішення звести щось величне і монолітне. Так народився задум щодо створення нового черкаського мосту і греблі. Розпочалося велике будівництво у 1957 році. Для розробки проєкту було запрошене дуже відоме на той час товариство «Мостопоїзд-174». Ця організація займалася зведенням мостів на всій території СРСР.

Висококваліфіковані спеціалісти негайно взялися за справу.

Яким чином удосконалили міст при будівництві дамби у Черкасах

Спочатку фахівцями «Мостопоїзду» був розроблений кошторис, розробка одного тільки проєкту обійшлася у 35 тисяч рублів. Вартість будівництва постійно змінювалася, тому у скільки точно обійшлося зведення сказати не можливо. Міст був дуже довгим, тому постійно доповнювався новими металевими конструкціями. Черкаські водолази постійно контролювали підводні роботи.

Конструкція мосту мала десять прольотів, які оцінювалися у 17 мільйонів рублів, виготовлені вони були на Дніпропетровському заводі. Перевозилися до Черкас штовхачами і понтонами. Конструкції для мосту були настільки важкими, що при транспортуванні інколи ставалися аварії і десятки тон металу опинялися під водою, великими зусиллями доводилося їх звідти діставати. На будівництво дамби було направлено 60 самоскидів, які кожного дня перевозили майже дві тисячі кубометрів землі і піску, які ущільнювалися за допомогою п’ятьох бульдозерів. Також були задіяні скрепер та катки. Взагалі було перевезено більше мільйона кубометрів ґрунту.

У будівництві дамби було залучене майже все доросле населення чоловічої статі міста і області. Різноробочий у ті часи заробляв до 20 рублів на день. Будівництво проходило у три зміни, кожна з них нараховувала 8 бригад по 15 людей. До роботи ставилися з великою відповідальністю. Конструкції для мосту на березі склепувалися, потім їх встановлювали на бетонні опори лебідками, а вже після цього міст з’єднували воєдино.

Залізнична колія спочатку проходила по старому мосту, потім вона була перекинута на новий міст. Старий підіймали на 5 метрів вгору, щоб до води було метрів 15, це потрібно було для руху теплоходів по Дніпру. Поки споруджувалася дамба і міст люди переправлялися на інший берег Дніпра поромами.

Після встановлення міст потрібно було пофарбувати. Справа ця була теж непростою, фарбували його 100 малярів. На думку партійного керівництва процес цей проходив занадто повільно. Так відбувалося тому, що через підвищену вологість метал дуже швидко покривався іржею, яка просочувалась крізь шар фарби і робітники перефарбовували міст декілька разів. До речі, на відкритті міст сяяв, як нова копійка.

Спільними зусиллями працівників «Мостопоїзда» і місцевих черкаських робітників міст нарешті побудували. У процесі створення використовувалися надсучасні технології того періоду. Міст захищений від проникнення та шкідливого впливу різноманітних речовин за допомогою водонепроникних матеріалів. Через рік після введення мосту в експлуатацію була створена гребля, яка простягалася до залізної дороги на відстань у 16 км. Поруч проходила залізнична колія і автошлях. Недалеко від колії розкинулося декілька островів з природними озерами, де полюбляють рибалити місцеві жителі.

Реконструкція черкаського мосту і дамби

Під час розробки технічної документації за часів СРСР був встановлений максимальний термін експлуатації черкаського мосту на 50 років з урахуванням середньодобового навантаження у 4 тисячі машин, яке в наш час збільшилося маже втричі.

Згідно з перевірками 2002 року на мосту потрібно було провести заміну 30 залізобетонних плитопрогінних конструкцій, поновити деталі залізобетонного короба, який має функції бар’єра. Через відсутність потрібного фінансування капітальний ремонт проведений не був. Україна стала незалежною, коштів ні на що не вистачало.

У наш час дамбу і міст через Дніпро постійно ремонтують і відновлюють, але це більш косметичні ремонти. На період ремонту рухатися мостом можливо лише двічі на день. Це завдає чимало проблем із рухом автомобільного транспорту між берегами. Бетонні плити мосту дуже застарілі, тому потребують часткової заміни, асфальтне покриття знаходиться в неналежному стані. Сильні зливи розмили у двох місцях нижню сторону дамби. Як бачимо, потрібно робити капітальний ремонт. Черкаське керівництво має в планах відновити дамбу і міст повністю, але на все потрібні кошти, і не маленькі.

Черкаський міст і дамба – частина транспортних магістралей, унікальний і неповторний винахід людства, важлива споруда, завдяки якій можливо дістатися до будь-якої точки на карті. Але ж і вони потребують оновлення. Маємо надію, що хронічна нестача фінансування колись закінчиться і ситуація зміниться на краще.

Latest Posts

.,.,.,.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.