Розвиток Черкас як повітового міста спровокував не лише успіх у промисловості, а й швидку руйнацію традиційних моральних принципів та поширення розбещеності й проституції, пише cherkasy-future.com.
Розвиток нічного життя в Черкасах
Газета «Черкаські відгуки» за 1913 рік писала, що наше місто все більше нагадує великий центр. У ньому дуже швидко виростають нові величезні будинки, будується кілька середніх навчальних закладів, розробили проєкт комерційного училища. А в дуже недалекому майбутньому з’явиться електричне освітлення та водопровід.
Разом із цим у Черкасах почало зароджуватися та розвиватися нічне життя. Якщо в минулому з настанням темряви вулиці ставали порожніми, то в 1900-х роках усе змінилося. У цей період вночі на центральній вулиці Хрещатик та Олександрівській, у світлі гасових ліхтарів, можна було зустріти дівчат, одягнених у яскравий одяг. На той момент більшість повій працювали в столиці, але з модернізацією суспільства вони почали з’являтися в невеликих повітових містах, якими тоді були Черкаси.
Відкриття першого будинку розпусти в місті
У Черкасах перший будинок розпусти з’явився взимку у 1899 році. Згідно з архівними документами, відомо, що Олександра Гельман перша, хто вирішив відкрити подібний заклад у власній садибі на вулиці Лісовій. Ще задовго до узгодження своїх планів із місцевими чиновниками, жінка почала зводити спеціальні приміщення.
Сусіди, дізнавшись про її витівку, одразу ж поскаржилися до поліції та звернулися до міської влади з проханням заборонити відкривати «будинок терпимості» поблизу своїх володінь. Попри це Олександра не збиралася здаватися і написала заяву про дозвіл на продовження будівництва. Влада все ж стала на бік жінки. Важливо зазначити, що в той період вулиця Лісова простягалася на околиці міста, і кращого місця для такого закладу годі й шукати.
Заручниці обставин чи носійки зла?
Клієнтами черкаських «нічних метеликів» були недосвідчені молоді чоловіки й ті, хто шукав гострих відчуттів. За ніч зі «жрицею кохання» вони платили від 3 до 9 рублів. Повіями працювали молоді дівчата з бідних верств населення, а також міщанки, які через різні життєві обставини були змушені обирати собі таку професію. У черкаській пресі того часу точилися дискусії про те, наскільки сильно можна засуджувати повій за їхнє ремесло і як з ними бути в майбутньому. Одні журналісти закликали владу встановити нагляд за «нічними метеликами», інші — наполягали на тому, що дівчата легкої поведінки заслуговують на співчуття, адже вони не від хорошого життя прийшли в цю сферу. Загалом усі звинувачували капіталістичне суспільство, в якому проституція була незмінним злом.
До дівчат легкої поведінки ставилися лояльно. Бордель становив собою заклад, де жили «нічні метелики» з жовтими квитками замість документів. Жовтий квиток — це медична карта, в якій містилася інформація про здоров’я жінки. Відомо, що найчастіше дівчата працювали в борделі не більше 2 років, оскільки було нереально залишитися здоровою і не заразитися якимось венеричним захворюванням. Кожна дівчина, яка надавала свої послуги в борделі, мала регулярно проходити медичні огляди. Це контролювали власники будинків розпусти.
Відвідування будинку розпусти бандитами
Навесні 1914 року черкаський будинок розпусти пережив жахливий напад розбійників. Григорій Погрібний і Матвій Зайвенко за кілька днів налякали весь Черкаський повіт. Спочатку вони пограбували Лебединський монастир, після чого певний час пиячили й вчинили нові «подвиги». Здійснивши кілька нападів на мирних містян і вбивши кілька поліціянтів, вони завітали до черкаського публічного будинку.
Близько 3:00 ночі там пролунали крики двох переляканих повій. Дівчата вибігли з будинку в нічних сорочках із закривавленими руками. Крім господаря, його дружини й повій тієї ночі в борделі було 5 клієнтів. Один із бандитів постукав у головні двері, а другий увійшов через двір. Більшість гостей якраз на той момент перебували в номерах. Господар закладу Рабинович запитав бандитів, що їм потрібно, вони відповіли, що прийшли за жінками. Чоловік одразу ж кинувся бігти у свою кімнату і зачинив двері. Слідом пролунало 2 постріли, перша куля поранила руку власника будинку, а друга пробила двері й застрягла в стіні. Рабінович зміг врятуватися через вікно, вибігши у двір.
Один із гостей 18-річний юнак на той момент якраз опинився у вітальні. Бандити його пристрелили. Будинок наповнили крики збожеволілих від страху жінок. У цей час городовий Тимошенко якраз стояв на посту неподалік. Почувши постріли й шум, які лунали з борделю, він зрозумів, що там відбувається щось недобре, і одразу ж попрямував туди. Поліціянт вийшов через парадний вхід, бандити, побачивши Тимошенка, відкрили по ньому вогонь. Після чого розбійники зникли.
За радянських часів будинок розпусти був закритий. На деякий час відновили цей заклад нацистські окупанти в роки Другої світової війни. Багато жіночих доль тут зламали німці. Черкаський краєзнавець Борис Юхно в одній зі своїх книг зазначає, що будівля колишнього борделю збереглася в наш час на вулиці Університетській.
