У сучасних Черкасах курсує велика кількість громадського транспорту. Завдяки цьому містяни можуть швидко та комфортно добиратися в будь-яке місце. Однак раніше все було трохи по-іншому. Детальніше на чому і як люди пересувалися містом у XX столітті, поговоримо на cherkasy-future.
Ера автобусів
У 1926 році Наркомат внутрішніх справ вирішив придбати закордоном кілька автобусів, які мали обслуговувати місто і ходити на лінії Черкаси-Соснівка. Уже в 1927 році в місті почали курсувати перші автобуси. У 1928 році в механічних майстернях Івана Гроссе зібрали перший черкаський автобус і встановили в нього імпортний двигун. До Другої світової війни міськими автобусами були АМО-Ф 15 і ГАЗ-АА на базі вантажівок. У 1954 році Черкаси стали обласним центром, після чого влада почала розглядати оснащення міста хорошим пасажирським транспортом. Відповідно, почалося постачання в місто ЗІС-154. Першим міжобласним рейсом був Київ-Черкаси, який відкрили в листопаді 1956 року. Невдовзі ним почали курсувати комфортабельні, розраховані на 54 пасажирів «Ікаруси-55». Цей вид транспорту був оснащений спеціальним багажником, куди пасажири складали свої речі, у них добре діяла вентиляція, було газове опалення, електроосвітлення. До послуг пасажирів три репродуктори й ламповий приймач. Квиток коштував 37 рублів 80 копійок. Перші автобуси з Києва відправлялися о 7:10 ранку, а прибували до Черкас о 15:00. До середини 1960-х років з’явилися маршрути на Суми, Одесу, Кіровоград. У 1967 році в березні неподалік Центрального ринку відкрилася автостанція. Станом на 1972 рік у Черкасах діяло вже 58 міжобласних і приміських маршрутів. У 1970 році черкасці вперше побачили ЛАЗ-695 М, на жаль, вони недовго домінували на дорогах, вже за два роки їх замінили ЛАЗ-677, розраховані на 25 сидячих і 110 стоячих місць. Велика транспортна революція сталася в Черкасах у 1983 році, коли на маршрути 17 і 19 вийшли три автобуси «Ікарус-280», більш відомі як «гармошки». Тільки уявіть собі, два салони в зчепленні вміщували 180 пасажирів. Ближче до рухомої частини салону завжди набивалася велика кількість школярів, які асоціювали поїздку з атракціоном.
Машини з шашками
Історія таксі в Черкасах бере початок із 1913 року. Саме тоді міщанка Вільгельміна Цетнерович звернулася до міської думи з проханням щодо видачі дозволу на автомобілі, які їздитимуть за певними годинами. У неї було 6 машин, їх пригнали до Черкас з Одеси, а поїздку могли собі дозволити лише багатії за 1,5-2 рублі на годину. На початку 1972 року таксомоторний парк міста налічував 200 машин. Здебільшого це були «Волги» і зовсім небагато «Москвичів». Дирекція автопідприємства час від часу інформувала містян про організацію своєї роботи. Важливо зазначити, що відстань перевезень обмежувалася населеними пунктами Нечаївка, Вергуни, Чехівка, Золотоноша та станція імені Тараса Шевченка. Містяни замовляли машини для поїздки в порядку живої черги на стоянках. Таксисти чекали клієнтів біля залізничного вокзалу, аеропорту, Центрального ринку, біля готелю «Люксембург». У весняно-літній час машини базувалися біля Річпорту, а в ярмаркові дні — у Дахнівці.
У міру популярності таксі в місті, чиновники почали розробляти безліч спеціальних правил щодо пересування на цьому транспорті. Так, замовник зобов’язаний був зателефонувати на номер 2-20-74, повідомити диспетчеру адресу, де він перебуває і куди планує їхати. Якщо машина потрібна на більш ніж дві доби, то доводилося звертатися в контору й оформляти письмове замовлення. Усі платили комісійний збір, який становив 20 копійок. У разі якщо клієнт відмовлявся від замовлення, то він зобов’язаний був сплатити ще 20 копійок за виїзд машини на виклик. У цю суму входила відстань, яку транспортний засіб проїхав за показаннями таксометра. Крім зазначених тарифів основними були такі: 10 копійок — за пересадку і кожен кілометр шляху, 50 — за простій до 30 хвилин. При цьому таксист міг чекати замовника не більше ніж пів години. Попри все на статус найпопулярнішого міського транспорту таксі не претендували. Відомо, що в 1973 році на міські автобуси було продано близько 84 мільйони талонів, на тролейбуси — 28 мільйонів, а в службу таксі надійшло 2 мільйони 900 тисяч викликів.
Народження легенди
У жовтні 1965 року тодішній міністр комунального господарства УРСР А. Селіванов поставивши підпис у документі, і відкрив нову сторінку транспортної історії Черкас. Саме тоді почалася організація міських тролейбусів. Після травневих свят у 1965 році влада офіційно оголосила, що незабаром містом почнуть курсувати тролейбуси. Важливо зазначити, що обласне керівництво кілька років поспіль домагалося, щоб у Черкасах усе ж таки курсував цей транспорт, оскільки його запускали лише в містах, де проживало щонайменше 300 тисяч населення. Втіленням транспортної стратегії розвитку займалися фахівці Харківського інституту «Укргіпрокомунбуд». Вони розробили спеціальну проєктну документацію на депо з 50 одиницями рухомого складу, проклали 15 кілометрів контактної мережі, сприяли придбанню містом 38 тролейбусів. Пасажирські рейси від депо по Енгельса і далі головною вулицею Шевченка розпочалися в грудні. Прокладанням тролейбусних електроліній займалося електромонтажне управління №424. Відомо, що на рік у середньому продавали 34 мільйони квитків. Невдовзі тролейбусна мережа активно розвинулася і давала змогу людям часто і дешево їздити в різні райони міста.
Аналізуючи все вищесказане, можна зробити висновок, що черкасці могли вибрати для себе будь-який транспорт для пересування.
