На початку 1900-х років містечко Черкаси мало статус торговельного (район Центр), промислового (район Митниця) та відпочинкового (район Соснівка) ділового центру. В ці роки почався стрімкий розвиток мануфактурного виробництва, здійснювалася торгівля галантерейними товарами, а попит на вироби з заліза складав до пів мільйона рублів на рік. Тож не дивно, що у цей період Черкащину відвідала велика кількість інвесторів з сусідніх міст і областей. Більше на cherkasy-future.com.ua.
В яких виданнях розміщували оголошення черкащани
Для того, щоб проінформувати мешканців Черкас про надання послуг, власники магазинів, управляючі банку, керівники місцевого заводу, ювеліри розміщували оголошення в місцеві газети. Найбільшим попитом у підприємців користувалася газета «Черкаські відомості». Ціна на оголошення в ній коливалася від 20 до 50 копійок за рядок. Кожного ранку цю газету розвозили у більшість районів міста, і всі бажаючі могли ознайомитися із вмістом оголошень. Підприємці, у яких товарообіг був набагато меншим, до таких відносилися чоботарі, слюсарі, кравці, швачки, мілкі торгівці, розміщували свої об’яви у виданні «Черкаський листок об’яв». Заснував його пан В. П’ятаков у 1906 році. Видання мало наклад 800 примірників і виходило двічі на тиждень, у міру накопичення матеріалу. Редактором виступав сам засновник. Нічого крім об’яв там не друкували, тому й ціна була у рази нижчою – по 5 копійок за рядок у колонці. За весь період існування вийшло 65 номерів цієї газети.
На сторінках «Черкаського листка об’яв» друкувалися адреси і години прийому державних і громадських установ, також невеликі об’яви під рубриками: «загублено», «знайдено», «продам», «куплю», «банки», «майстерні». На його сторінках розміщувалися оголошення про торгівлю садовим приладдям, насінням, добривами, а ще – прогнози погоди. Оголошення були небагатослівними, стриманими і стислими. Пункти прийому оголошень були розташовані в різних районах міста та області. У Черкасах – на вулиці Суворовській і на Хрещатику. У Золотоноші оголошення приймали представники «Черкаського листка об’яв» – друкарні О.Лепського і В.Турман, у Смілі – позаштатний працівник В.Ярославський.
Функціонування черкаського «Листка об’яв» в Умані
Філіал черкаської друкарні відкрився через рік в Умані. Довідкове періодичне видання розміщувало об’яви фінансового і торговельного характеру, а ще висвітлювало події, які сталися у місті. «Уманський листок об’яв», як і черкаське видання, приймав оголошення за різними рубриками, також в газеті можна було довідатись про зйомні квартири, дачі, кімнати. Редактором цієї газети був Л.О.Фенкель, а видавцем – Р.С.Зовницька. За весь час існування газета випустила 263 номери. Друкарня, редакція та представництво знаходилося у місті, на вулиці Садовій. Придбати газету можна було через роздрібну торгівлю або зробивши передплату. Одна газета коштувала 4 копійки, а передплата на рік – 3 рублі. Зробити передплату або подати об’яву можна було в Умані, Черкасах і Києві.
Газета була настільки затребуваною, що видавництво наймало агентів для її розповсюдження. Також редакція займалася виготовленням афіш, буклетів. Торговельні і промислові установи замовляли доставку оголошень пасажирам залізничних станцій.
Які оголошення мали попит у місцевих мешканців і особливості мовного стилю подавачів об’яв
Черкащани і жителі області завзято розміщували об’яви з продажу товарів повсякденного вжитку: чаю, какао, вина, сигар, шоколаду, різних прянощів, солодощів, виробів зі шкіри, хутра тощо. Оголошення були дуже різноманітними за змістом, з урахуванням особливостей мовного стилю того періоду. Річ у тім, що в ті часи обов’язковим вважалося поважне ставлення до читачів. Повчати читача, нав’язувати йому свої уподобання і смаки вважалося поганим тоном, проявом неповаги до майбутнього покупця. Підхід був інакшим. Якщо, припустимо, об’яву подавала фінансова установа, то вказувалися всі дані, які підтверджували надійність даної установи: розміри уставного капіталу, супутні ділові партнери, друкувалися імена членів правління. Недостовірними вважалися ті оголошення, в яких подавачі уникали конкретики. Аферисти писали так: «ціна без запиту», «ціна добросовісна» або «коштує менше, чим ви думаєте». Черкащани теж не були дурні, вони звикли до таких об’яв і не звертали на них увагу.
Дуже полюбляли подавачі об’яв красиве оформлення, тож замовляли друковані рамочки, які вигідно виділяли такі тексти з-поміж усіх інших. Але за це потрібно було доплатити додатково ще 5 копійок. Високий попит мали поздоровлення з іменинами, хрестинами, весільні оголошення. Це в наш час молодь знайомиться на вечірках або в інтернеті, а раніше це відбувалося у гостях або на вечорницях. Тому інколи бажаючі могли подати оголошення в газету. Шлюбні об’яви завжди друкували на останніх сторінках газет і подавали їх здебільшого чоловіки, та ще й анонімно, або ж під псевдонімом. Інколи об’яви подавали родичі хлопця чи дівчини.
Також попит мали різноманітні запрошення відвідати магазини жіночого одягу. Об’яви ці були, мабуть, найбільші за змістом. В них ґрунтовно описувалися всі деталі жіночого вбрання: з якого матеріалу виготовлена сукня, обов’язково не забували про корсет, кількість мережива, і як правило згадували всі невід’ємні частини гардероба тодішніх модниць у вигляді панчох, прикрас і взуття.
Використання транспорту для об’яв
Наприкінці 20 століття черкащани пересувалися на омнібусах і диліжансах. Пасажири третього класу розміщувалися на даху транспортного засобу. Для більшого комфорту людей власники встановлювали борти з дощок на екіпажах. Цим одразу скористалися всі місцеві підприємці. За 6 рублів на рік вони орендували зовнішню частину бортів для розміщення об’яв. Навіть сходи, по яким підіймався на дах, були завішені транспарантами, афішами і об’явами. Якщо порівнювати оренду бортів з річним абонементом на газету, ціна була майже однакова. Це було дуже вигідно одній і другій стороні. Коли омнібуси і диліжанси були замінені автобусами і автомобілями, на останніх теж почали встановлювати борти для об’яв.
Часи смутні – такі ж об’яви
Після революції більшість приватних контор з прийому оголошень припинила своє існування. Їм на зміну прийшли такі газети, як: «Пролетарій», «Біднота». Змінився повністю зміст як газет, так і оголошень. Найпопулярнішими «товаром» тих часів була ідеологія: відтепер видання виконували виключно політичні замовлення тодішньої влади. В роки Великої Вітчизняної війни у підневільних Черкасах фашисти почали друкувати так звану «Українську думку». Оголошення запрошували на вистави, у кінотеатри. У місті відновили роботу невеликі типографії, які друкували повідомлення, що все ніби-то добре, почали працювати місцеві перукарні, взуттєві майстерні, магазини одягу. Але на першій сторінці цієї горе-газети було написано великими буквами: «НІМЕЦЬКИЙ ПОРЯДОК». Черкащани «десятою дорогою» обходили ті установи. Роки ізоляції, дефіциту, репресій змусили забути місцеве населення про нормальне існування. Минали роки, у надзвичайно важких і несприятливих умовах Україна з часом повернулась до мирного і спокійного життя.
Кінець 19 – середина 20 століття ознаменувався стрімким розвитком промисловості, створенням великої кількості товарів масового вжитку, конкуренції у всіх галузях. Оголошення завжди були і будуть актуальною, незмінною рушійною силою у розвитку економіки, джерелом для процвітання господарських сфер суспільства як в минулі, так і в наші часи.
