П’ятниця, 1 Липня, 2022
Home Blog

Історія бульвару Шевченка: роль двох будівельних бумів

0

Кожне велике місто має свою візитну картку. І так вже склалось, що крім різноманітних архітектурних пам’яток і природних красот є те, що об’єднує усі міста і робить їх подібними один до одного. Таким фактором, повідомляє сайт cherkasy-future, є центральна вулиця міста – точка притяжіння місцевих жителів, і одне з тих місць, куди неодмінно ведуть гостей міста.

Центральною вулицею Черкас є бульвар, що носить ім’я Кобзаря – провідника і генія української нації, Тараса Григоровича Шевченка. Що, власне, не дивно. Бо величний письменник і художник народився саме на Черкащині. Але своє нинішнє ім’я вона носила не завжди.

1879 року вона згадувалась під назвою Старочигиринська. Таку назву вона мала через те, що до створення Сінної площі (нині площа 700-річча) її продовженням була дорога на Чигирин. У 1911 вона стала Олександрівською, на честь російського царя Олександра ІІ. На перехресті з вулицею Смілянською самодержавцю було колись встановлено  і погруддя.

Активна забудова почалась на початку ХХ століття

Своє нинішнє ім’я вона отримала у 1923 році, а у 1989, фактично не за довго до розпаду Радянського Союзу, отримала статус бульвару. І цей бульвар нині є одним з найдовших в Європі.

Бульвар Шевченка бере свій початок від вулиці Степана Бандери, що на півночі міста, в мікрорайоні Соснівка. І тягнеться на південний схід, аж до площі 700-ліття Черкас. І становить понад 6,5 кілометрів, при ширині вулиці в 30, а подекуди і 32 метри. З бульваром перехрещуються велика кількість черкаських вулиць, але одна виділяється на фоні інших – Припортова. Вона приходить до Черкас під непрямим кутом.

Велика кількість будинків, що знаходяться на Шевченка, були зведені ще на початку ХХ століття. Доволі часто на фронтонах будівель вказували рік побудови. У старих будинків є однаковий архітектурний стиль. Взагалі, Черкаси початку ХХ століття були містом багатонаціональним. І однією з основних общин, як і у більшості українських міст, була єврейська. Для общин велике значення мають власні точки культури, у випадку з євреями це синагоги. І одна з них колись знаходилась на площі перед нинішнім драматичним театром. Вона простояла там до середини 30-х. Після чого в її приміщенні вже були музична школа і міський Будинок культури.

Особливо казково бульвар Шевченка виглядає в осінній час: опала багряна листва каштанів робить цю вулицю такою, ніби вона прийшла до нас прямо з казок, ніби як родом з дитинства. І чомусь, коли нею йдеш, охоплює якесь відчуття магії, душевного спокою і радості.   

Початок ХХ століття був певною мірою бумом для Черкас: купці, банкіри, підприємці та інші заможні люди почали активну забудову центральної вулиці власними особняками-резиденціями. Але будинки будувались приблизно в одній стилістиці, щоб зберігався архітектурний стиль вулиці, саме тому на них навіть сході елементи оздоблення. На жаль, велика частина цих маєтків було зруйнована пізніше війною та бурхливою забудовою середини ХХ століття. Але з десяток таких все ж дожили до наших днів, тож побачити їх можна й досі. І просто собі уявити який вигляд мав бульвар сотню років тому назад.

Набуття статусу обласного центра зіграло вирішальну роль

Час змінював вулицю. З розвитком Черкас неодмінно змінювався і зовнішній вигляд бульвару Шевченко. У 30-х роках минулого століття була посаджена алея. Її наповнення неодноразово змінювалось в пошуках максимально ідеального рішення і у підсумку набуло такого ж вигляду як і значна частина вулиць столиці – її засадили каштанами і липами. Бульвар почав обростати новими кварталами, як наприклад квартал трьох поверхівок між Небесної Сотні і Митницькою. В них жили службовці і робітники місцевих підприємств. Ще через 30 років вулицю було за асфальтовано. А ще пізніше оздобили орнаментною огорожею, випущеною на Черкаському Машбуді.

Важливою подією в житті бульвару став 1964 рік – на місці  вже названої вище синагоги було збудовано приміщення обласного музчино-драматичного театру ім. Т.Г. Шевченко. І це було революційним рішенням, бо на той час в Україні не було більш сучасного з усіх точок зору, театру. Той рік був особливим, бо це було ще й 150-річчя з дня народження самого Кобзаря. Що знайшло своє відображення у вигляді пам’ятника великому письменнику. Пам’ятник у майбутньому розвивався: в 1974 до нього додали гранітний постамент і композицію з  шевченкових героїв творів. І сама площа, де знаходиться ця краса вже більше не була Театральною, вона стала шевченковою.

1954 рік стає новим витком розвитку як Черкас, так і головної вулиці міста. Місто стало обласним центром новоствореної черкаської області. Це знову призвело до будівельного буму. Центральна вулиця стала стрімко обростати новими будівлями: Будинок зв’язку, Будинок торгівлі, офіс Обласного управління торгівлі, магазини з типово радянськими іменами – «Київ», «Ювілейний», «Кооператор», «Молодіжний». З’явився і Черкаський машинобудівельний завод. Все це змінювало вулицю доволі суттєво. І вид її ще змінювався за часи незалежності України, бо тут з’являлись нові магазини, заклади, торгові центри. І зміниться ще, бо росте й розвивається наша Україна.

Як змінилося місто Черкаси за 10 років

0

Останнє десятиріччя виявилося багате на події: як погані, так і хороші; як всеукраїнського масштабу, так і локальні. Для Черкас період із 2012 по 2022 роки також характеризується низкою епізодів, які назавжди викарбувалися в історії міста та вплинули на його розвиток. У даній статті спробуємо розібратися з цими вирішальними подіями, а також дізнаємося яким чином вони змінили наше місто. 

Структурно стаття поділятиметься на 4 блоки: три з них хронологічно опишуть усі найвагоміші зміни, що трапилися з Черкасами в той чи інший момент, а остання – буде присвячена змінам, які за ці роки відбулися із самими черкащанами. Далі на cherkasy-future.

Черкаси в період із 2012 по 2015 роки

У 2012 році Україна разом із Польщею приймала Чемпіонат Європи з футболу. Незважаючи на те, що на черкаському стадіоні матчі турніру не проводились, місто все одно намагалися привести до ладу: лагодили фасади будинків у центрі Черкас, по-футбольному прикрашали місцеві вулиці, лагодили дороги і тд. Зокрема, у 2012 році в Долині троянд був збудований сонячний годинник у вигляді журавля та дванадцяти металевих кованих стільців.

2013 для мешканців міста запам’ятався відкриттям найбільшого (й нині) в місті Торгівельно-розважального центру “Любава”. Ось уже протягом майже 10 років Любаву регулярно відвідують черкащани, аби сходити за покупками, подивитися кіно чи, наприклад, пограти в боулінг.

2014 рік – рік перемоги Революції Гідності, яку святкували й у Черкасах. Також цього року почалася Війна на Сході України, у якій взяли участь численні черкаські добровольці.

У 2015 в Черкасах проводилися вибори мера. Із приходом нового міського голови Анатолія Бондаренка Черкаси почали масштабно обкладати плиткою. Центр, Митниця, Південно-Західний – майже всюди тепер є бодай декілька сотень метрів плитки замість розбитого асфальту.

Зміни, що відбулися з містом у 2016 – 2018 роках

Відповідно до плану євроінтеграції 1 березня 2016 року в Черкасах розпочала свою роботу Національна поліція України. Також тривав процес масштабної декомунізації. Так, цього року Соснівку було перейменовано: замість парку імені 50-річчя Радянської влади утворився знайомий нам Сосновий Бір. Також зміни торкнулися й іншого парку – парку Хіміків. У 2016 році там було висаджено «Алею дружби» із близько 50 саджанців катальпи.

У 2016-2017 роках зазнали масштабної реконструкції експозиції та інфраструктура Черкаського міського зоопарку. Було побудовано два нових комплекси: для хижих тварин  – «Земля ведмедів і вовків» та для копитних тварин – «Олені і зубри». Зокрема, у 2017 тролейбуси Черкас почали відслідковуватись системою моніторингу громадського транспорту через мобільний додаток MapaMagic.

2018 рік присвятили розвитку Черкаської обласної філармонії. Наприклад, 19 травня на вході до філармонії відкрито скульптурну композицію «Висока нота», а також три пам’ятні знаки, присвячені видатним українським діячам мистецтва: Анатолію Пашкевичу, Миколі Негоді та Раїсі Кириченко. 

Як змінилися Черкаси з 2019 по 2022 рік

2019 рік почався з відкриття біля Черкаської ОУН бібліотеки імені Тараса Шевченка пам’ятника митрополиту Василю Липківському. На цій урочистій події були присутні Президент України Петро Порошенко та митрополит Київський і всієї України Епіфаній. Також було відкрито пам’ятку «Вірним захисникам України», що знаходиться у власності Черкаського професійного ліцею. 

2020 – рік масштабних карантинних обмежень, які були впроваджені в нашому місті. У зв’язку з цим у Черкасах у кожному публічному закладі з’явилися антисептики, а вулиці почали регулярно дезінфікувати. 

19 листопада — у місті Черкаси було урочисто відкрито пам’ятник героям Антитерористичної операції.

Зокрема, цього року зміни торкнулися й територіального поділу області: Черкащина була поділена на чотири райони: Звенигородський, Золотоніський, Уманський, Черкаський. 

У 2021 році нарешті була завершена реконструкція згорілого в 2015 р. Черкаського драматичного театру імені Т. Г. Шевченка. Так як коронавірусна хвороба все ще не покинула Україну, по всьому місту були розставлені пункти вакцинації від COVID-19. 

2022 рік можна назвати найскладнішим роком в історії не тільки Черкас, але й усієї України. Звичайно, через початок повномасштабної російсько-української війни. 

Як протягом останніх 10 років змінилися самі черкащани

Окремо варто сказати не стільки про місто, скільки про його мешканців. На тлі Революції Гідності, Війни на сході України і, насамперед, Повномасштабної війни росії проти України можна сказати, що черкащани стали набагато свідомішими, ніж коли-небудь до цього. Це проявляється в тому, що на вулицях міста все частіше можна почути українську мову (навіть не суржик), черкащани почали вивчати власну історію, у містян з’явилися власні, міські, герої та інше. Зокрема, радує те, що від дітей солов’їну можна почути набагато частіше за російську – ще 10 років тому все було навпаки. Це означає, що наступне покоління черкащан також буде свідомим та просоченими українською культурою.

Також, гуляючи містом, усе частіше можна помітити українську та місцеву символіку: прапори, герби, національне вбрання і тд. У результаті ідеологічних змін черкащан у місті утворилося багато волонтерських центрів, які так чи інакше пов’язані з національною свідомістю українців. На додачу було створено низку літературних та історичних клубів, які мають на меті підвищувати рівень обізнаності черкащан у своїй історії та культурі. 

За останні 10 років черкащани почали розуміти наскільки важливо бути єдиними у своїй справі, підтримуючи власну історію та національну свідомість.

У цій статті ми плавно розібрали найсуттєвіші зміни, які за останнє десятиріччя довелося перетерпіти нашому місту. Якісь із них позитивні, якісь, навпаки, змушують засумувати. Однак у кінцевому результаті все буде добре, в чому черкащани не сумніваються не на секунду.

Найстаріша будівля міста Черкаси: що приховує наше місто?

0

Черкаси мають довготривалу та доволі цікаву історію свого становлення та розвитку. Як і всі інші великі в усіх сенсах слова міста України, Черкаси можуть похизуватися своєю унікальною та дивовижною архітектурою. У даній статті ви дізнаєтеся про найстарішу будівлю рідного міста, а саме – про будинок Цибульських. Спробуємо охопити історичний аспект, у якому існував будинок Цибульських, зачепило сьогодення, а також додамо пару-трійку цікавих фактів, аби вам не було нудно.

Маємо надію, ви знайдете щось цікаве в нашому матеріалі і зможете по-новому відкрити для себе історію найкращого міста на Землі. Тепер бажаємо вам приємного читання на сайті cherkasy-future.

Будинок Цибульських: загальна характеристика

Будинок Цибульських (або палац Цибульських) – видатна та найстаріша пам’ятка архітектури в місті Черкаси. Палац був побудований двома братами Цибульськими у період із 50-х по 90-ті роки ХІХ сторіччя. Місцезнаходження будинку: вул. Хрещатик, 217, на перехресті з вул. Байди Вишневецького.

Будинок було зведено в неокласичному стилі з використанням великої кількості ресурсів. Попри те, що візуальна частина  роботи виконана просто бездоганно, архітектор палацу залишився невідомим. Також особливість будинку Цибульських для Черкас полягає в тому, що палац був одною з перших висотних будівель міста. 

Також будинок відомий тим, що в кінці 1850-х років тут перебував сам Тарас Григорович Шевченко. За цей час він сильно потоваришував із братами Цибульськими, а більш детально про історію їхньої дружби ви дізнаєтеся трохи згодом. 

У зв’язку з цим на місті палацу був створений музей Кобзаря, який вважається єдиним на планеті Земля музеєм, який присвячений лише одній книзі. 

Незважаючи на таку багату історію, про будинок Цибульських черкащани майже нічого не знають. І, як ви вже помітили, сьогодні ми намагаємося виправити цю ситуацію:)

Історія будинку Цибульських

На фото: герб роду Цибульських

Для початку необхідно з’ясувати, хто ж такі ці брати Цибульські взагалі. Рід Цибульських – це український та російський рід православних селян, що сягає періоду Козаччини. Під час доби Козаччини основними носіями цього прізвища були реєстрові козаки та російське дворянство. У часи, коли на теренах України панував Радянський Союз, носіїв прізвища Цибульських було також чимало.

Що стосується саме наших братів (Юхима та Андрія Цибульських), то вони були одними з наймогутніших та найбагатших купців міста Черкаси. Вони володіли великою кількістю торговельних зв’язків, а також регулярно займалися меценатством. 

Тепер про будинок. У 1952 році Цибульські завершили перший етап будівництва свого палацу: будівля мала два поверхи та була виконана переважно з дерева. Так будинок існував майже 40 років, поки в 1890-х роках палац не вирішили реконструювати. Його зробили повністю кам’яним, а також додали третій поверх. Це дозволило будинку отримати статус найвищої будівлі в місті, який було втрачено тільки після Лютневої революції 1917, коли до влади прийшли більшовики. 

У дореволюційний період на першому поверсі будинку розміщувалися чисельні крамниці, а також зброярня. На другому на третьому поверхах – Петербузський банк. За часів СРСР особливо нічого не змінилося: на першому поверсі знаходився магазин, а на другому розташовувався місцевий банк. 

Як будинок Цибульських пов’язаний із Т. Г. Шевченком

Як ми вже зазначали, брати Цибульські роками дружили з Шевченком, однак по-справжньому роковим моментом став 1959 рік. Тоді Кобзаря заарештовують і силою відправляють у Черкаси, а якщо бути більш точним – у квартиру В. Табачникова, де за поетом цілодобово проводився нагляд з боку царської поліції. Хоч поета і не було зачинено у в’язниці, коли про обставини, в яких опинився Кобзар, дізналися Цибульські, вони захотіли якомога швидше забрати Шевченка до свого будинку. І їм це вдалося! Щоправда, довелося заплатити 500 рублів, а також віддати власний золотий годинник, однак воно було того варте. 

У будинку Цибульських на Шевченка ніхто не давив і він зміг записати декілька народних пісень, наприклад, «Чи бачиш ти, дядьку». У домі Цибульських поет прожив 4 дні.  

Як будинок Цибульських став музеєм «Кобзаря» Т. Г. Шевченка

У 1989 році Черкаси святкували одразу два свята, які пов’язані з митцем: 130 річницю з моменту, коли Шевченко приїхав до Черкас, а також 175 річницю із дня народження Кобзаря. У зв’язку з цим, ще в 1988 році, було прийнято рішення створити на місці будинку Цибульських повноцінний музей, який був би присвячений життю та творчості геніального поета. Ініціатором такої ідеї стала Ольга Михайлівна Шарапа, що є прапраправнучкою Кобзаря по братові Микиті. Процес побудови музею “Кобзаря” підтримувався Черкаським обласним краєзнавчим музеєм, до складу якого шевченківський музей належить і зараз. 

Усього за рік роботи були завершені – у 1989 р. музей «Кобзаря» Т. Г. Шевченка прийняв перших відвідувачів. Головною гордістю музею є одне з десяти перших видань “Кобзаря” (1840 р., м. Санкт-Петербург), яке розміщене в самому центрі музею. Також у будівлі наявні оригінальні листи, вірші, картини та інші речі, які колись належали Шевченку. Кожного року музей «Кобзаря» Т. Г. Шевченка приймає близько 50-ти тисяч відвідувачів, які, судячи з відгуків, завжди залишаються задоволеними відвідуванням будинку Цибульських. Зокрема, цьому сприяє масштабна реконструкція будівлі, яка була проведена у кінці 80-х років 20 сторіччя. 

Варто зазначити, що музей “Кобзаря” проводить активну політику із влаштування різноманітних виставок та видавництва літератури та іншої атрибутики, що пов’язана з українським поетом: збірки віршів, листівки, плакати, блокноти і тд. 

Так, із 2008 року в музеї щорічно проводиться виставка «Черкаські художники у вінок шани Кобзареві». Митці з усіх куточків Черкащини демонструють власні роботи, присвячені Т. Г. Шевченку, деякі з яких передаються у власність музею.

Резюмуючи, варто сказати, що будинок Цибульських – не тільки найстаріша будівля міста Черкаси, а ще й культурно-історичний осередок нашого краю. 

Старовинні артефакти, знайдені на території міста Черкаси. Що про нашу історію розповість археологія?

0

Як місто Черкаси існують більше 700 років. Це цей довготривалий період місто встигло пережити багато потрясінь та суттєво змінитися. Однак незважаючи на те, що Черкаси в якості міста пережили близько 7 віків, люди на території нашого краю проживали ще задовго до 13 сторіччя (утворення Черкас). І, звичайно, всі ці люди не могли не залишити відповідного сліду на черкаських землях.

Головним доказом того, що на місці сучасних Черкас сотні та навіть тисячі років тому існувало безліч поселень є численні археологічні розкопки, результатом яких були відповідні знахідки. У даній статті розберемо найбільш видатні артефакти, знайдені на території міста Черкаси. Приємного читання на сайті cherkasy-future.

Артефакти за часів Кам’яної доби (XX-V тис. до н. е.)

Відомо, що заселення Черкас почалося ще за часів палеоліту (давнього кам’яного віку). Доказом такої тези можуть слугувати такі знайдені артефакти, як величезна кістка тварини та кам’яне знаряддя праці, яким користувалися наші предки. Припускається, що кістка належить представнику льодовикового періоду (мамонту, носорогу або бізону). А що стосується знаряддя праці, то це була така собі скребачка із кварцу. Саме такий матеріал часто застосовували наші пращури за часів Кам’яної доби задля виготовлення якихось інструментів. 

Також у 50 км від Черкас представники пізнього палеоліту залишили після себе відому як в Україні, так і у світі Межирічську стоянку. Судячи з усього, 15 тисяч років тому наші пращури були активними мисливцями на мамонтів. Ці люди жили, по суті, в шалашах, каркасом яких виступали кістки мамонтів, а на них була нанизана мамонтська шкіра. Знаряддя праці та мисливства тоді виготовляли або з каменю, або з кісток різних тварин, зокрема – мамонтів. Це підтверджують археологічні розкопки.  

Зокрема, у мікрорайоні Дахнівка було знайдено мезалітичний кремень Дніпровець (відповідно до дитячого табору, біля якого розкопали знахідку). Припускається, що на місці Дахнівки існувала стоянка за часів мезоліту (середнього кам’яного віку). 

Знахідки мідно-кам’яної доби (IV тис. до н. е.)

Мідно-кам’яний вік (енеоліт) для археологів відкритий набагато більше, ніж палеоліт. Річ у тому, що мідно-кам’яна доба характеризується великою кількістю культур, що декілька тисяч років тому населяли Україну. Так, найбільш відомою культурою енеоліту є Трипільська культура. ЇЇ осередки більшою мірою можна знати на території сучасної Черкаської області, що знаходиться на правому березі Дніпра (як і Черкаси). Доказом існування трипільців на наших землях є численні знахідки: знаряддя праці, якими користувалися трипільські землероби та скотарі, величезні поселення, керамічний посуд з відповідним орнаментом, а також найперші вироби з міді.  

Однак саме для міста Черкаси більш рідною є пивихинська культура. Це також культура доби енеоліту, представниками якої на наших теренах були виключно скотарі. Це пояснюється тим, що зародилася пивихинська культура аж на горі Пивиха, що біля м. Кременчук. А до міста Черкаси представники культури дібралися через те, що частина з них вигулювала скот і, фактично, була кочовиками. 

Артефакти, що служать підтвердженням наявності в Черкасах пивихинської культури, були знайдені в мікрорайоні Соснівка на городищі Василиця. Найчастіше знахідками гори Василиця є ліпний керамічний посуд коричневого або чорного кольорів. Також на посуді наявна велика кількість орнаментів. 

Бронзова доба (ІІІ-ІІ тис. до н. е.)

Для Черкас бронзовий вік характеризувався активною діяльністю ямної культури. “Ямна” – тому що представники культури, в силу своїх релігійних уявлень, створювали численні поховальні кургани. На початку 20 сторіччя на території сучасного міста Черкаси було відомо лише про 15 курганів ямної культури. Переважно вони знаходилися в самих Черкасах, Дахнівці, Змагайлівки та Червоній (на той момент – Царській) Слободі. Зокрема, на дореволюційних картах можна побачити зображення курганів у мікрорайоні Вокзальний, на Хімселищі (3 кургани), на Сєдова та Зеленій (2 штуки), а також в районі Азоту (3 одиниці). На жаль, жоден із зазначених курганів до наших часів не зберігся.

Зараз вважається, що числені кургани розміщуються на полях поблизу Черкас, Червоної Слободи, Лесьок, Вергунів, Нечаївки і тд. Там було знайдено понад 55 курганів.

Якщо говорити про зовнішній вигляд насипів, то за тисячі років вони перетерпіли деяких змін через те, що були розорані. Зараз висота поховань коливається в межах 0,2 – 1,5 м, а діметр – 15-30 м, хоча раніше кургани були вищими  та меншими за діаметром. Як правило, в одному такому похованні містилось від одного до восьми тіл померлих. Поховання поділялися на основне (у центрі) та додаткові (на вході).

Знахідки залізної доби (І тис. до н. е. – V ст. н. е.)

Насамперед залізний період на теренах міста Черкас передбачає проживання представників ранньоскіфської культури. Так, на місці сучасної Дахнівки археологи змогли знайти докази присутності тут культури скіфів. Основними артефактами, що були знайдені, виступали уламки кухонного та столового посуду. Загалом керамічний комплекс ранньозалізного віку поселення Дахнівка дозволяє зарахувати поселення до жаботинського періоду ранньоскіфського часу, датованого 2-ю пол. VII – 1-ю пол. VI ст. до. н. е. 

Зокрема, часами Скіфії, найвірогідніше, датовано предмети озброєння із заліза, що були випадково виявлені в 1922 р. на Пречистенському цвинтарі (район суч. ринку «Седова»). 

Кінець доби раннього заліза – період Латену – у Середній Наддніпрянщині репрезентують пам’ятки зарубинецької культури (ІІІ ст. до н. е. – II ст. н. е.). На території Черкас було знайдено чотири городища та шість поселень, розташовані вздовж високого берега на відрізку 7,5 км. Зарубинецькі пам’ятки Черкас містяться на південній межі поширення культури – у зоні проникнення сарматських племен.

Маємо надію, стаття виявилася для вас цікавою. Дякуємо за увагу!

Черкаси та область на початку XX століття

0

Минуле сторіччя було вкрай насиченим на події, які безпосередньо торкалися не лише міста Черкаси, а й усієї області. Більше ста років тому наш край охопили численні страйки, бунти, революція та інші прояви невдоволення містян діючою владою. Початок XX століття – це, можна сказати, поворотний момент в історії Черкащини, адже тоді сюжетна лінія могла повернути в будь-якому напрямку. 

Сьогодні спробуємо розібратися з найважливішими процесами, в яких перебували наше місто й область на початку чи не найважливішого в історії України XX століття. Приємного читання на сайті cherkasy-future.

Черкащина наприкінці ХІХ сторіччя

Незважаючи на те, що сьогодні йтиметься про початок XX століття, обійти стороною кінець ХІХ навряд чи вийде. Справа в тому, що ті події, які трапилися на Черкащині в перші роки XX сторіччя є прямим наслідком процесів, які били запущені ще в кінці сторіччя минулого. 

Так, у кінці ХІХ на підприємствах Черкаської області налічувалась велика кількість представників прошарку пролетаріату, якому конче не подобались умови праці, що надавалися за часів Російської імперії. У зв’язку з цим серед мас почали зростати революційні ідеї. Така тенденція вилилась у те, що у 80-х роках XІX сторіччя на двох великих цукроварнях України – Цибулівській (1880 рік) та Черкаській (1887 р.) – почалися наймасштабніші страйки робітників.

Такі протести, безумовно, мали ідеологічне та політичне підґрунтя. Приблизно із 70-х років XIX ст. на Черкащині почала розповсюджуватись, як вірус, комуністична теорія побудови держави. У нашому краї за популяризацію комунізму к. Маркса та Ф. Енгельса “відповідав” провідний учений, громадський та політичний діяч С. А. Подолинський (1850—1891).

Засновуючись на положеннях, що були зазначені в “Капіталі” Маркса, Подолинський видає власні книги, що були присвячені поганому становищу українських селян, зростанню пролетаріату, утвердженню жорсткої експлуатації селян на території Російській імперії і тд. Головними працями С. А. Подолинського можна вважати «Ремесла і фабрики на Україні» (1880) та «Про багатство та бідність» (1876).

Усі ці ідеї – про світле соціалістичне майбутнє, про “землю – селянам, а заводи – робітникам” і таке інше – надихали десятки тисяч черкащан, які працювали в нелюдських умовах, на страйки та революції. Доказом таких настроїв може слугувати факт, що в 1897 році серед пролетаріату м. Умань поширювалися листівки «Союзу боротьби за визволення робітничого класу». Самі розумієте, про що в них йшлося. 

Черкащина на межі століть

Робітничий рух активно розвивався і протягом 1901 – 1904 рр. на території як самих Черкас, так і області загалом, відбулося чимало виступів та страйків. Робітники та селяни вимагали від діючої імперської влади підвищення заробітної плати та зменшення кількості робочих годин. Так, із приблизно 60 виступів на Черкащині найбільш масштабними були страйки працівників на Черкаському рафінадному та Смілянському цукровому заводах (жовтень—грудень 1901 р.), на тютюновій фабриці Зарицького в Черкасах (травень 1902 р.), а також на Олександрівській цукроварні в Чигиринському повіті (1903 р.).

Чим більше було таких виступів, тим частіше протестувальники висловлювали не лише економічні вимоги, а й політичні. Зокрема, у місті Умань низка друкарів вирішили підпільно відсвяткувати Перше Травня – міжнародне свято всіх трудящих. 

Дореволюційна Черкащина

Ближче до лютневих подій 1917 року активізувалась діяльність черкаських більшовиків, які намагалися налагодити зв’язки з робітниками та селянами Черкащини. Головним закликлом більшовиків був, звичайно, заклик встати на боротьбу з експлуататорами та царською владою. Як ви вже зрозуміли, на Черкащині одним із головних осередків революційних ідей було м. Умань. Саме там у квітні 1908 року Уманська організація РСДРП закликала місцевих робітників об’єднатися задля боротьби з Урядом Миколи 2. Також частими були візити більшовиків до черкаського міста Сміла, де місцевим робітникам на підприємствах видавали незаконну, підпільну літературу на комуністичну тематику.

У період з 1907 по 1910 рр. у рамках сучасної Черкаської області відбулося 8 великих економічних повстань з боку робітників. Так, у 1907 році бунтували працівники цвяхового й лісопильного заводів міста Черкас, а у травні 1910 – страйкували робітники Черкаської тютюнової фабрики.

Лютнева революція та Черкащина: 1917 – 1920 роки

Важкими для Черкащини і, загалом, для України були 1917-1920-ті роки. Річ у тому, що в цей період у боротьбі за українське майбутнє зіткнулися два світи: демократичний і тоталітарний. Незважаючи на те, що в 1917 році на теренах нашої держави відбулась Українська революція, в подальшому відбувалося поступове заміщення радянською владою Української Центральної Ради. На той момент УЦР працювала над відновленням Української державності, що аж ніяк не влаштовувало більшовиків. На жаль, у цій вирішальній битві перемогли носії саме червоного прапору, а українці знову були позбавлені власної держави майже на 70 років.

Черкащина ж гідно трималась на тлі цих подій, одначе не вщухало і громадянське протистояння, а силові методи боротьби між сторонами все більше наростали. 

Незважаючи на потужний опір широких мас населення України перед комуністами, протистояння перших вдалось придушити тоталітарному режиму. Ці події привели до неймовірно великих людських втрат та нанесли величезних збитків господарству Черкащини. Проте не варто забувати, що навіть отримавши поразку, ще одне покоління українців поклало зерно в початок розбудови української державності, у її національну свідомість і пам’ять.

Підсумовуючи, можна сказати, що початок XX століття на теренах сучасної Черкащини був насичений на події, які мали визначальний характер у нашій історії. 

Ми дуже раді, що ви дочитали цю статтю до кінця. Маємо надію, ви змогли дізнатися про історію рідного краю щось нове! Не забудьте розповісти про статтю оточуючим – ми це цінуємо.

Таємниці кладовищ міста Черкаси

0

Черкасам уже більше 700 років. За цей час встигли як народитися, так і давно померти мільйони черкащан. Усіх цих людей було необхідно десь хоронити. Як наслідок, у місті відкривалися все нові й нові цвинтарі. Кожне черкаське кладовище має власну, унікальну, історію створення. На міських цвинтарях поховані численні видатні постаті Черкас: поети, військові, містобудівники і тд. У цій статті спробуємо охопити бодай якусь частину історії черкаських кладовищ.

Звичайно, описати абсолютно кожен цвинтар Черкас просто неможливо. Саме тому сьогодні ми будемо працювати прицільно. Ви дізнаєтесь окремо про найбільше кладовище міста, а потім – про найстаріше кладовище, що нині збереглось. Далі дізнаємося декілька цікавих фактів про місцеві кладовища, а в заключній частині статті додамо трохи містики. Приємного читання на сайті cherkasy-future.

Історія найдавнішого цвинтаря Черкас

Найстаріше кладовище міста Черкаси в народі називається Пушкінське, до революції 1917 року – Покровське. Знаходиться в самому центрі міста: у мікрорайоні Казбет і займає близько 4.5 гектарів землі. Становище цвинтаря, на жаль, залишає бажати кращого. Воно й не дивно: на Пушкінському кладовищі людей не ховають уже понад 60 років. 

Як повідомляють науковці (археологи, історики, краєзнавці), кладовищу вже понад 150 років. Тут було поховано безліч видатних постатей Черкас: від містобудівників до меценатів. Так, на цвинтарі знайшов свою останню домівку черкаський підприємець Іван Яровий. Саме завдяки йому, на початку 20 сторіччя, у Черкасах побудували театр і сад у самому центрі міста. Якщо ви не зрозуміли, про який сад йдеться, то наразі на його місці знаходиться Черкаський міський дитячий парк. Щоправда, будівництвом саду більшою мірою займався не сам Іван, а його сестра Ганна. Тому раніше пам’ятка називалась “Сад Ярової”.

Однак Пушкінське кладовище не завжди було занедбаним. У 30-х роках минулого сторіччя тут регулярно проводились поминки, на могилах прибирали, а на території цвинтаря функціонували морг та будка сторожа. Наразі історичну пам’ятку міста ніхто не охороняє. Максимум – раз на декілька місяців за рахунок черкаської мерії на цвинтарі проводиться прибирання сміття.

Доля найбільшого в Черкасах кладовища

Наразі на місці найбільшого за всю історію Черкас цвинтаря знаходиться відомий усім містянам Михайлівський кафедральний собор та, відповідно, Соборний парк (раніше – Першотравневий). Але чому так трапилось, що кладовище почали переробляти на парк?

До Лютневої революції 1917 року цвинтар був одним із основних місць захоронення для черкащан. На його території розташовувалась одна із дванадцяти міських церков – Свято-Успенська. Однак у перші післяреволюційні роки цвинтар почав занепадати. Пов’язано це з тим, що на його місці сотнями почали оселятися безпритульні. Вони спустошували сквери, грабували могили та провадали всі речі на підпільних ринках. Рівень кримінальності цвинтаря зріс до небачених висот. 

Коли радянська влада, вже ближче до 1940-х років, зрозуміла, що цвинтар є одним із найбільш небезпечних районів міста, туди були приставлені наряди міліції, які просто нікого не впускали на територію кладовища. Зокрема, це було пов’язано з тим, що в період 1937-38 рр. радянська влада масово розстрілювала священників Свято-Успенської церкви, чиї могили знаходилися на території кладовища. Цього жаху ніхто з черкащан побачити не мав, тому міліцію й приставили. 

Наприкінці 1940-х років було прийнято рішення побудувати на місці цвинтаря Парк культури і відпочинку ім. Першого травня. Очевидно, з цього моменту історія найбільшого в місті кладовища почала підходити до свого завершення. У 1946 році Свято-Миколаївський собор зруйнували, а саме кладовище зрівняли із землею. Будівництво парку було завершено в 1954 році, а на його території возвели пам’ятки, що присвячені жертвам фашизму за часів Другої світової війни. 

Першотравневий парк проіснував до розпаду СРСР, а за часів незалежної України його було перейменовано на Соборний. Що було з парком далі ви й знаєте й самі. 

Цікаві факти про черкаські кладовища

Багато містян усе ще не знають про те, що в Черкасах жив, творив та був похований легендарний поет Василь Андрійович Симоненко. Про могилу письменника зараз і поговоримо. 

Розміщується могила Симоненка на міському цвинтарі №1 по вул. Одеській. Якщо говорити про зовнішній вигляд монументу, то виконаний він із сірого граніту, на брилі висічений портрет письменника, який тримає в руці книгу. Особливо примітним є викарбувана на брилі найвідоміша цитата Симоненка “Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину”. Також біля пам’ятника облаштований майданчик, куди можна покласти квіти. 

Поряд із письменником у 1998 році була похована його мати Ганна Федорівна Щербань. Їхні могили об’єднані єдиною монолітною плитою. Авторами пам’ятника виступили скульптор С.Й. Грабовський та архітектор М.Ф. Кириленко. 

Моторошна історія черкаських кладовищ

Говорячи про кладовища, неможливо оминути тему містики, яку так полюбляють, напевно, всі мешканці планети Земля. У цьому сенсі черкаським цвинтарям також є чим похизуватися. 

Так, у кінці 1950-х років Черкасами регулярно курсували численні вантажівки з останками померлих містян, а де-не-де можна було знайти цілу гору з людських кісток. Якщо нічого не пояснювати, то може здатися, що ви потрапили до фільму Тіма Бертона, однак насправді все куди прозаїчніше. 

Справа в тому, що на місці колишнього кінотеатру “Мир” та прилеглих приватних секторів знаходиться кладовище, яке радянська влада вирішила зруйнувати. Роботи велися протягом усього 58-го року: за цей час чимало неповідомлених про роботи містян встигли не на жарт перелякатися, гуляючи черкаськими вулицями. Одначе зараз хвилюватися вже точно немає про що.

Дякуємо, що дочитали статтю до кінця. Маємо надію, стаття виявилася для вас пізнавальною і ви розповісте декілька цікавих фактів, про які сьогодні дізналися, своїм друзям! 

Найкрасивіші будинки Черкас

0

Безумовно кожне містечко має свої найкрасивіші споруди та будинки, якими пишаються його жителі. Черкаси в цьому випадку не виняток, тут є безліч загадкових будівель, від яких віє давньою та цікавою історією. Про них розповімо далі у статті на сайті cherkasy-future.

Готичний готель

В центральній частині міста розташований будинок у вигляді справжнього казкового замку, прикрашеного величними вежами. Це – будівля колишнього готелю, спорудженого в 19 ст., проектом займався В. Городецький.

Готель мав назву «Слов’янський», стиль виконання – постромантична готика з елементами класики, модерну та середньовічної архітектури Сходу. Замовив побудову споруди підприємець Скорина.

Ріг будинку має 5-кутну форму, а зверху колишній готель прикрашений високим гострим куполом. Фасадна частина виконана з величезною кількістю різноманітних елементів декору, серед них башти з тоненькими загостреними куполами та вишуканими колонами.

Колись у будинку було 3 балкони, один з яких було винесено вперед, на 2,5 м. Опорою для нього були витончені колони із чавуну, їх виготовляли на ливарному заводі в Черкасах. Під цим балконом розташовано вхід, саме через нього свого часу заходили у готель «Слов’янський».

На той час готель знаходився на 2-му поверсі будівлі, а на 1-му працювала кондитерська «Константинополь» та крамниця годинникаря І. Зейгера. В середині 20 ст. готель мав іншу назву – «Дніпро».

Зараз ця пам’ятна будівля, збудована в 19 ст., практично не змінилась. В наш час в ній розташовані різні організації, в тому ж числі банківська установа, коштом якої в 1994-1998 рр. виконано реконструкцію колишнього готелю.

Палац одружень

Черкаський РАЦС збудовано в стилі неоренесансу, свого часу він був дуже популярним, і не лише в Україні. Колишній будинок грабаря Андріана Щербини має пишне оздоблення. Саме завдяки йому будівля виглядає величною та розкішною.

Зовні фасад будівлі прикрашено асиметричною композицією, яку виділяють симетричні елементи її центральної частини. Фасадні ризаліти, які розміщені по боках, розділено колонами. Архітектурні декоративні елементи з ліпнини надають легкості та витонченості споруді.

Всередині інтер’єр 3-х приміщень будівлі дуже гарно зберігся, в одній із кімнат, вона має гранчасту форму, стеля викладена арабескою та арочним фризом, стиль виконання – арабський. До речі, саме в палаці одружень збереглись сходи на другий поверх ще тих часів, коли було збудовано цю будівлю. Саме тому палац одружень у Черкасах увійшов до 10 найкрасивіших українських РАЦСів.

Протягом всього періоду існування цієї споруди у ній перебувала Повітова Земська Управа Черкас та Черкаський міськком КПУ. Після війни, в 1959 році, тут розташовується Палац піонерів, задля якого приміщення будівлі перепланували. Через 20 років проводиться повторна перебудова, але її мета – розміщення в будинку Палацу одружень, яким там знаходиться і зараз.

Храм «Білий лотос»

Єдиний та найбільший в Європі – так можна сказати лише про будистський храм «Білого Лотоса», що побудований в 90-х рр. 20 ст. у Черкасах. Біля входу в святиню буддизму стоять дві статуї древніх воїнів, які спеціально сюди привезли із Тибету.

Під час будівництва трапилась дивовижна історія – на місці, де зараз знаходиться храм, була віднайдена цікава статуетка. Експерти визначили, що вона складається з 3 металів, один з яких має позаземне походження. Це унікальний сплав, який утворюється в вакуумному середовищі і, що важливо, за межами земної гравітації.

До речі, храм «Білого Лотоса» будується і дотепер. Цікавим фактом є те, що під час будівництва не використовувались крани, все робили вручну. Будівельниками на той час були учні кунг-фу, які приїздили з усього світу.

Зараз храм «Білого Лотоса» працює, приймаючи відвідувачів та, безпосередньо, прибічників буддизму. Також у буддистській святині проводять екскурсії, але на них потрібен попередній запис.

Черкаська обласна філармонія

Обласна черкаська філармонія побудована в 1955 році і за цей час стала однією з духовно-культурних надбань українського народу. Після закінчення будівництва, через 2 роки, при філармонії було створено хор, і тільки майже через 20 років – Ансамбль «Росава» і тріо «Вербена», у якому грають бандуристки.

Зараз Черкаська обласна філармонія займає 3-е місце серед славнозвісних оперних театрів країни, дивуючи глядачів новими та вишуканими виставами, концертами та виступами.

Будинок Цибульських

Найстарішою серед черкаських будівель вважається будинок Цибульських, в ньому свого часу зупинявся, перебуваючи у Черкасах, Т.Г. Шевченко. Перша згадка про цю споруду датується 1852 р., в той час брати Андрій та Юхим побудували півтораповерховий будинок, який був не лише з дерева, а й частково з каменю. Наприкінці 19 ст. його повністю перебудували, використовуючи лише камінь та зробивши споруду 3-поверховою, найвищою у місті.

Архітектурні особливості будівлі просто заворожують своєю вишуканістю. Елементи неокласицизму поєднуються з рослинним орнаментом та дещо стриманим декором стін. За планом будинок має прямокутну форму, а також 2 основні фасади, прикрашені балконами.

Дружба братів Цибульських з Т.Г, Шевченком пов’язує відомого письменника з будинком Андрія та Юхима. Вони були прихильниками поглядів класика української літератури і під час перебування Шевченка в Черкасах, який перебував тут під домашнім арештом, брати Цибульські визволили його, заплативши викуп в 500 рублів та віддавши золотого годинника.

В 1989 році була 130 річниця перебування відомого українського поета в Черкасах. Саме тоді в будинку Цибульських було відкрито музей «Кобзаря», він працює і зараз. Це перший в Україні та у світі музей Тарасової книги. Головним його експонатом є перше видання «Кобзаря», яке випустили в 1840 році у Санкт-Петербурзі.

«Найстарший» банк Черкас

Громадський банк було побудовано в 1864 році, він вважається одним з перших у Черкасах. Фінансову установу створено за підтримки різних громад, а також підприємців та купців міста, які мали дохід від 50 тис. рублів.

Будівлю зведено на честь 50-річчя роботи банку на фінансовому ринку послуг Черкас. Цьому свідчать написані на фронтоні цифри – «1864-1914». Фасадна частина прикрашена літерою «L», це означає, що споруда збудована в честь ювілею. Цікавим є той факт, що сам будинок збудували лише через 50 років, до того часу банк працював, знаходячись у різних приміщеннях міста.

Будівля розташована на перехресті вулиць Хрещатик та Смілянської. Для її будівництва довелось витратити близько 19 тис. рублів. Архітектором будівлі, як і багатьох черкаських споруд, вважається Городецький, але цей факт історично не доведено.

З 60-х рр. 20 ст. будинок став центром черкаського духовенства та культури. В ті роки саме в цій будівлі працював і творив український поет та журналіст Василь Симоненко.

Тепер у приміщенні найстарішого банку розташований музей відомого поета, а також редакції газет «Вечірні Черкаси» та «Черкаський край». Зовсім нещодавно в приміщенні відчинено галерею народної творчості.

Дух історії

Прогулюючись вуличками міста варто побачити кожен із будинків, оцінивши їх велич та розкіш. Від них віє духом старовини та історії черкаського краю, який багатий красивими старовинними будинками та пам’ятними спорудами.

Тимчасове житло для внутрішньо переміщених осіб на Черкащині

0

Пошук житла є однією з найбільш гострих проблем, які постали перед мільйонами українців. Незважаючи на те, що деякі переселенці вже повертаються до себе додому, більшість із них залишається в безпечніших областях і нині. За період війни Черкащина прийняла більше 120 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Попри “не резинові” житлові площі регіону, всіх новоприбулих біженців треба кудись розселяти. Вирішенням цього непростого питання насамперед займається Черкаська обласна військова адміністрація та місцеві волонтери. Далі на cherkasy-future.

У цій статті ви дізнаєтесь: які плани щодо побудови тимчасового житла для переселенців на Черкащині має наша влада, а також як черкащани власними силами облаштовують нові житлові площі для переселенців.

Що з приводу побудови тимчасового житла для внутрішньо переміщених осіб на Черкащині думає державна та місцева влада?

Першою гучною заявою щодо побудови тимчасового житла для переселенців стало звернення Володимира Зеленського в кінці березня. У ньому Глава держави зазначив, що кожен переселенець із місць бойових дій має бути забезпечений тимчасовим житлом. Насамперед створенням програми для підтримки внутрішньо переміщених осіб, яка включає в себе і побудову тимчасового житла, займається Кабінет Міністрів.

Що стосується місцевої влади, то, за словами президента, обласні військові адміністрації отримали розпорядження якомога швидше знайти площі для побудови тимчасового житла для переселенців. 

У відповідь на цю заяву голова Черкаської ОВА Ігор Табурець наголосив на тому, що процес із пошуку необхідної інфраструктури та земельних ділянок на Черкащині вже запущено. Місцева влада розуміє, що для багатьох внутрішньо переміщених осіб Черкаська область перетворилась із суто транзитного регіону на той, де переселенці планують перечекати війну. Саме тому біженці потребують, хоч і тимчасового, проте свого дому, який необхідно збудувати в найкоротший термін.

Як черкащани власноруч знаходять та облаштовують нове житло для переселенців

Однак не тільки держава піклується про українських біженців. Поки Уряд працює над глобальним планом побудови тимчасового житла для переміщених осіб, черкащани вирішують житлове питання переселенців уже зараз. 

Так, у селі Саморідня Черкаської області сімейна пара займається облаштуванням покинутих сільських будинків, аби туди могли заселитись переселенці. Річ у тім, що багато жителів села покинули власні домівки і тепер вони роками пустують. Із початком війни актуалізувалось питання того, що ці будинки треба якось використовувати: наприклад, розміщувати там переселенців.

Якщо говорити про ступінь комфорту такого житла, то в кожній хаті є газ, світло, пічка і вода із криниці. Не п’ятизірковий готель, звичайно, проте краще вже так, ніж під обстрілами. Тим паче, що вселяти біженців допомагають ще й місцеві волонтери: привозять їжу, побутову техніку, одяг та інші товари першої необхідності.  

Загалом у Самордні вдалося облаштувати 6 будинків, куди вже зараз можуть в’їхати переміщені особи з будь-якого куточку України.

Без жодної державної допомоги намагається збільшити кількість житлових площ для переселенців і Ростмистрівська територіальна громада (Черкаський район). Першочергово на потреби переселенців були передані пустуючі приватні будинки, однак їх виявилося не так і багато. Другим кроком жителів району став пошук недобудованих споруд, які можуть бути використані в якості прихистку для внутрішньо переміщених українців. 

За словами керівниці відділу архітектури та містобудування райдержадміністрації Наталії Темченко, у Черкаському районі наявні цілих 15 недобудованих будівель, а також близько 30 земельних ділянок, які можуть бути віддані під побудову тимчасового житла для переселенців. Щодо експлуатації деяких із 15 будівель наразі йдуть перемовини з їхніми власниками, а із залученням землі доведеться почекати — Кабмін поки не видав відповідної постанови. 

Dopomagai.org – волонтерський ресурс для пошуку безкоштовного житла по всій Україні

Окремо варто сказати і про всеукраїнський волонтерський IT-продукт, яким можуть користуватися переселенці в кожній області України (включно з Черкаською). 

Концепція сайту доволі проста: власники житла, які хочуть передати його в безкоштовну експлуатацію переселенцям, залишають відповідне оголошення, а люди, що шукають житло, на нього відгукуються. В оголошенні зазначається місто або район, де знаходиться помешкання, хто може в нього вселитися (жінки, діти, чоловіки, сім’ї і тд.), кількість місць, а також період, на який це житло видається. 

Для того, щоб заселитись, переселенцям достатньо зателефонувати за номером телефону власника, який прикріплюється до оголошення. А на випадок, якщо в переселенців раптом не буде інтернету — працює цілодобова гаряча лінія, де десятки волонтерів-операторів приймають дзвінки від переселенців. Номер гарячої лінії: 0(800)332238 (безкоштовно по Україні). 

Якою є поточна ситуація з житлом для ВПО на Черкащині? 

Повномасштабна війна триває і, як наслідок, повертатися додому (на схід або південь України) є ризиковим. У Черкаській області переселенці часто не мають адекватного житла і змушені ночувати в закинутих школах або дитячих садках. Звичайно, черкащани не залишаються байдужими до таких ситуацій і намагаються бодай якось допомогти співвітчизникам.

Так, на Черкащині процес побудови/пошуку тимчасового житла для внутрішньо переміщених осіб активно розвивається. Пов’язано це з діяльністю як державних службовців, так і простих мешканців області та волонтерів. Під тимчасове житло черкащани віддають власні будинки, місцеві закинуті приміщення та всіма силами намагаються привести їх у житловий стан. На жаль, без допомоги держави це не завжди вдається. Тому необхідно якогома швидше вирішувати проблему із фактичним перенаселенням міст та селищ Черкащини. 

Допомогти переселенцям може будь-хто: достатньо шукати для них нове тимчасове житло, приносити необхідні товари та техніку в місцеві волонтерські центри або якось інакше зарадити переселенцям у цей скрутний час.

В Черкасах з’явилося цікаве графіті на підтримку захисників Маріуполя

0

11 травня черкаські активісти створили надзвичайно крутий шедевр – графіті з написом «Азов-Сталь». Воно, повідомляє сайт cherkasy-future, з’явилося на паркані, що розташований навпроти площі Богдана Хмельницького, в знак підтримки захисників Маріуполя. Напис у вогні приваблює черкащан та гостей міста своїм незвичним та відвертим виконанням.

Врятуймо наших захисників!

Один з активістів черкаського «Національного корпусу» Ян Антонюк зазначив, що цей напис створено, щоб привернути увагу медійних особистостей та політиків, а також звичайних людей до того, що відбувалось у Маріуполі на заводі Азовсталь.

Він стурбовано розповідав про ті нелюдські умови, які там були, їх неможливо описати простими словами. Серце обливається кров’ю, неможливо уявити, як наші хлопці переживали ці надзвичайно складні часи.

Азовський рух

Сам полк «Азов» було створено ще в травні 2014 року в м. Бердянськ. Спочатку це був батальйон патрульної служби поліції особливого призначення. А вже наприкінці року азовці увійшли до складу Національної гвардій України, відзначившись своєю відважністю та силою духу у боях за Україну.

Зараз полк є одним з найважливіших батальйонів, які захищають нашу країну на Донбасі та Херсонщині. Бійці «Азову» – мужні та хоробрі, на фронті вони відстоюють незалежність та цілісність нашої держави. Тому створення графіті у їх честь – це, перш за все, знак поваги та підтримки наших хлопців.

До речі, прихильники Азовського руху вже протягом кількох місяців створюють графіті з написом «Азов-сталь» по всій країні, в обласних центрах та великих містах України. Зокрема, У Нововолинську Волинської області, наші співвітчизники створили незвичне графіті, в кольорах революційного червоно-чорного прапора ОУН:

Мета цього так званого флеш-мобу – усі повинні знати про ті жахливі речі, що відбувались в Маріуполі, а також про наших героїв, які просто виживали у підземеллях заводу. І, що найголовніше, ніхто не має забути про наших воїнів. Учасники руху просять не мовчати, і робити все можливе для розголосу, а також порятунку азовців, щоб вони цілі та неушкоджені повернулися додому, до своїх сімей.

Будемо пам’ятати завжди!

Черкаське графіті належить художнику Ігорю Новікову, на створення цього шедевру пішло всього лиш 7 годин. Окрім цього, він зазначив, що на інших подібних парканах міста теж планується створення такого ж роду графіті. Їх кількість залежатиме лише від того, скільки часу та сил буде у творців таких шедеврів. Тому побажаймо сил та натхнення графіті-митцям!

Найчастіші причини появи лупи і як її позбутися

0
Examiming white dandruff flakes in hair with magnifying glass.

Незважаючи на те, що з лупою стикався практично кожен другий житель планети, ігнорувати цей симптом не варто. Адже він може багато розповісти про загальний стан організму.

Звідки береться лупа?

Ефективний засіб, який допоможе позбутися негарних білих лусочок на шкірі голови та волосся, можна купити, просто перейшовши за посиланням https://www.add.ua/kosmetika/lechebnie-sredstva-dlya-volos/sredstva-ot-perhoti/. Але щоб терапія принесла бажаний результат, важливо зрозуміти, чому виникла ця проблема і як запобігти її виникненню в майбутньому.
Лупа буває жирна і суха. У першому випадку пластівці мають жовтуватий відтінок, приклеюються до волосся та шкіри голови. У другому – це білі дрібні лусочки, які легко обсипаються з волосся. В обох випадках причиною є прискорене оновлення клітин шкіри голови. Це може бути викликано різними факторами-тригерами:

  • генетична схильність;
  • гормональні збої;
  • стрес;
  • вплив кліматичних умов (вітер, мороз, пряме сонячне проміння);
  • неправильне харчування;
  • захворювання щитовидної залози;
  • аутоімунні розлади;
  • анемія, спричинена дефіцитом заліза.

Але все ж таки головним фактором є грибки роду Malassezia globosa. Вони подразнюють шкіру під волосяним покривом, викликають свербіж та мікрозапалення, внаслідок яких частинки рогового шару злущуються.

Як назавжди позбутися лупи?

Лікування лупи вимагає комплексного підходу – усунути тригери та застосувати спеціальні засоби. Звичайні шампуні всього лише змивають частинки шкіри, що відлущилися, і якщо дають ефект, то тільки короткочасний.

Для профілактики та лікування потрібні особливі засоби. Наприклад, в аптеці Доброго дня продають шампуні, краплі, пасти, які мають протигрибковий ефект, усувають подразнення та свербіж шкіри, живлять волосся та зміцнюють фолікули. За допомогою таких засобів виходить не просто очистити волосся і шкіру від негарних лусочок, а й усунути їхню першопричину.
Одночасно з лікувальною косметикою добре пити полівітамінні комплекси, робити масаж шкіри голови, захищати волосся від прямого сонця та холоду, а також регулярно його мити, видаляючи скупчення шкірного жиру.