Тальне – один з районних центрів Черкаської області, відомий людьми завдяки мисливському палацу графа Шувалова. Ось тільки велике питання: чому ця будівля практично покинута, але при цьому така впізнавана серед жителів Черкаської області? Більше на cherkasy-future.com.ua.
Найгарніший куточок Тального, який знаходиться на річці Горний Тікич і її притоки Тальянки дістався невеличкій мисливській садибі. Це місце можна назвати сумним внаслідок ряду печальних причин.
Перші власники палацу
Далекий 1727 рік. Відомий граф Потоцький, якому належала легендарна Софіївка, закладає палац у містечку. Подейкують, що тут були підземні ходи і, навіть, “Скеля кохання”. Згодом, після зведення палацу, він переходить як придане Ольги Потоцької Леву Наришкіну – нареченому. Наришкін на цьому місці будує елітний конезавод, за конями якого, приїздили звідусюди.
Згодом палац як придане Софії Потоцької (дочки Ольги) переходить в руки графа Петра Шувалова і тут починається справжнє мистецтво (хоч і не без втрат, адже палац, що звів Потоцький практично згорів). За страхові гроші, граф Шувалов розбудовує садибу та будує до неї цукровий завод, який, до речі, досі функціонує. Палац він проспонсорував, але до будівництва не дожив. Безпосередньо будівництвом займались його діти, а згодом, назвали палац на честь батька! Займався замком архітектор Андрес Клеменсен, який вклав туди всі зусилля, дістаючи будівельні ресурси по всій Європі, аби мисливський палац виглядав розкішно та дорого. Активно будувався палац починаючи з 1902 року.
За чутками, в парадній палацу на стіні знаходився мозаїчний портрет Софії Потоцької оздоблений діамантами, в якості прикрас на жінці. Проте, згодом, мозаїчне панно зникло і ми назавжди втратили портрет відомої Жінки.
На жаль, до палацу дуже швидко прийшов занепад, адже вже в 1917 його конфіскувала діюча влада, а також померли всі власники садиби. За чутками все, що належало сім’ї відправили в Умань, що було далі – питання, на яке вже ніколи не буде відповіді.
Історія палацу
Після конфіскації палацу його використовували в якості військового шпиталю радянські солдати під час війни. Що було до війни – невідомо. А коли українські землі знаходились в німецькій окупації палац отримав функцію шпиталю для поранених льотчиків “люфтваффе”. Навіть зараз можна побачити у стінах замку сліди від куль, що лишили німецькі солдати. Також їх можна розгледіти на покрівлі.
За часів радянського союзу палацу знайшли своє застосування. Після уходу німців на цьому місці стояли навчальні заклади: будівельний технікум, сільськогосподарський та педагогічний. З часом стало зрозуміло, що вчити педагогів в Умані набагато вигідніше і в палаці влаштували притулок для безхатьків. Також, з часом замок перетворили на музей хліборобства. Це пов’язано з розкопками в Тальнівському районі, адже тут знаходиться осередок трипільської культури. І, наскільки історії відомо, трипільці – це найдавніша хліборобна цивілізація на території України.
Музею не довго судилося знаходитись на тому місці, адже вже в 2006 будинок відправили на реконструкцію. На реконструкцію вклали два мільйони доларів. Потім припинили вкладати туди гроші і реставрація закінчилась повним провалом, палац не був повністю відновлений. В палаці, через недостатній бюджет навіть припинила перебувати охорона, через що люди почали розкрадати майно, яке перебувало в замку, займатися іншими видами вандалізму (вибивати вікна з мореного дуба, псувати стіни та підлогу). Вся ця історія закінчилась тим, що будинок просто стоїть опустілий та самотній, іноді, за ним доглядають волонтери, які піклуються про історичне минуле Тальнівського району та фактичне майбутнє будинку в подальшому. Варто розуміти, що даний архітектурний витвір не повинен так просто зникнути. Власником палацу є Тальнівська міська рада, яка просто повернула охорону в будівлю.
Проблема наразі має такий характер:і бюджет міста за рік складає половину від тієї суми, яка потрібна на повну реконструкцію палацу. Тому будинок просто стоїть.
Є інформація, яка вказує на те, що питання покинутості будівлі відкривалася декілька років тому: якась жінка намагалась викупити палац, аби облагородити його і приймати туристів задля проведення екскурсій, але більшість містян було проти того, щоб будівля ожила і приймала туристів (єдина причина, що дійсно змушувала людей противитись – це розцінки, адже зараз будівля, можна сказати, безкоштовна для бажаючих відвідати її, а згодом це могло змінитись)
Чим це місце таке особливе. Що ми маємо рятувати від занепаду
Ця будівля сповнена геніальності архітектурних рішень та плідної праці. Зараз палац знаходиться в Тальнівському парку. Архітекторам надійшло таке замовлення: стилізований палац під давній мисливський замок. І ось – його збудували і вийшло дійсно так як і бажали замовники. Палац Шувалова дійсно має маленькі розміри проти справжнього мисливського замку середньовічних часів. Він має три примітні вежі, одна з яких прикрашена сімейним гербом з єдинорогом.
Палац складається з двох поверхів. Одна частина будівлі була господарською, інша – житловою. Відомо, що цей замок є найбільшим з мисливських в Україні.
Архітектор А.Клеменсен поєднав в своєму витворі мистецтва декілька архітектурних стилів, таких як: французький ренесанс, німецький фахверк, трошки барокових елементів, класику, модерн та романтизм. Одним словом, палац виглядає надійно та міцно, але при цьому не втрачає витонченість, простоту та екзотичний вигляд.
Біля входу в палац Шувалових стоять надгробки Петра і Павла Шувалових і Софії Потоцької.
Також є інформація, що Городецький (автор будинку з химерами в Києві) міг проєктувати будівлю Шуваловим, але граф відмовився, через те що ескізи не влаштовували його смак (на розробку даного проєкту оголосили конкурс серед архітекторів).
Всередині замку також поєднання безлічі різних стилів.
Значення Тальнівського парку та палацу
Зараз Тальнівський парк вміщує в себе і садибу Потоцького-Шувалова і палац – все це поєднання є пам’яткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Спочатку тальнівський парк мав Англійський стиль: містив в собі і пейзажі, які створює сама природа, і водоспади, що мали неперевершений вигляд, і гіпсові статуї в античному стилі. Дуже шкода, що це все не дійшло до сучасності. Хоч цей парк з 1960-х є садово-парковим мистецтвом загальнодержавного значення, рятувати це все ніхто не хотів. Мова йде не лише про прибудови та статуї, мова йде про рідкісні види рослин, які, звичайно збереглись, одна лише проблема – їх не видно за чагарниками, що росли всі подальші роки. Тим не менш Тальнівський парк все ще прекрасне місце з цікавою історією.
Також варто не забувати про те, що будинок все ще є пам’яткою культурної спадщини, і як би погано зараз все не було, шанс, що реставрація рано чи пізно відбудеться – великий. Також, палац завжди буде під охороною держави.
Отже, робимо висновки. Українці мають свідоміше ставитися до культурних пам’яток України, а також популяризувати об’єкти культурної спадщини, які за якоюсь причиною опинились поза списком відновлення. Також, радимо з’їздити в Тальне, аби подивитись на парк та старовинну будівлю. Особливо гарним є дане місце восени, радимо саме тоді відвідати палац. Відчуваєш себе героєм старого англійського фільму… мабуть, це і намагались зробити архітектори, проєктуючи палац.
