Понеділок, 20 Травня, 2024

Поява перших друкованих видань на Черкащині

Місцева преса на Черкащині почала своє існування на початку 20 століття. До цього в області виникали періодичні видання, здебільшого довідкового характеру і всі були російськомовними. Видавалися вони в головних освітньо-культурних осередках Київської губернії – Черкасах і Умані. Більше на cherkasy-future.com.ua.

Поява перших російськомовних друкованих видань на Черкащині

Початок 20 століття ознаменувався стрімким розвитком аграрної галузі у Черкаській області. З цієї нагоди у 1905 році в Умані починає виходити журнал «Повідомлення Уманського сільськогосподарського товариства». В ньому читачів знайомили з винаходами Уманського сільськогосподарського товариства та Уманського училища садівництва, описуючи процеси досліджень та надаючи читачам детальні наукові рекомендації цих організацій.

Золотоноша в цьому плані теж не відставала. Сільськогосподарське товариство у 1909 році випустило свою газету. Вона мала назву «Вісник Золотоніського сільськогосподарського товариства». В ній висвітлювався прогрес у сільському господарстві, який досягався завдяки досвіду і вмінням селян, хоча в ті часи місцеве населення мало обмежені можливості для впровадження передових методів. Видавалася ця газета з перервами: у 1909 році вона виходила один раз на два тижні, через рік – раз на місяць, а у 1913 році – припинила своє існування. Винятковість цього видання була у тому, що деякі колонки друкувалися українською мовою.

В Черкасах великою популярністю користувалася газета «Черкаські відгуки». Заснували її два брати Леонід і Володимир Житомирські. На місці сучасної медакадемії, наприкінці 19 століття, стояла двоповерхова приватна будівля. Власником її був місцевий купець Лев Житомирський. Торгував він хутром та мануфактурою. Підприємець мріяв, що сини Володимир і Леонід підуть його слідами. Але цього не сталося. Після смерті батька брати зайнялися видавничою справою. У своєму будинку вони відкрили друкарню і почали видавати газету «Черкаські відкуки». Брати власними силами шукали інформацію для наповнення газети. Леонід збирав матеріали про різноманітні події, які сталися у місті, тобто висвітлював сьогодення, описував життя дачників. Володимир займався оглядом літературних новинок і робив театральний аналіз черкаських вистав і постанов. На окремій сторінці брати друкували оповідання модних на той час письменників. Черкащанам дуже подобалася ця газета, тому газетний бізнес Житомирських процвітав якийсь час, але почалися зміни в країні і з часом газета припинила своє існування. До речі, на братів Житомирських це не дуже вплинуло: Леонід став відомим журналістом, а Володимир переїхав до Москви, де працював у центральному апараті Наркомторгу.

Виникнення перших україномовних видань на Черкащині

З початком національного відродження України, в перших роках 20 століття, набирає обертів культурно-просвітницька діяльність на Черкащині. Селяни в ті часи складали більшість населення Черкаської області, тож мали потребу в україномовних виданнях. Після скасування заборони на друкування газет і журналів українською мовою в 1905 році починає стрімко поширюватися україномовна преса. Газети українською мовою були дуже затребуваними як в Черкаській області, так і за її межами. Найбільш поширеними були газети і журнали, в яких описувалося буденне життя місцевих мешканців, давалися різноманітні повсякденні поради. Газету «Хлібороб», наприклад, передплатили майже всі жителі Звенігородського повіту. Тодішня влада намагалася максимально перешкодити поширенню цієї газети як носія української ідеології. Восени 1907 року відбувся суд над черкаським учителем Георгіем Боревичем і на той час учнем школи з малювання Григорієм Вараавою за те, що вони на базарі в Звенігородці читали селянам газету «Хлібороб» і пояснювали прочитане. Вердикт був такий: учителя засудили на 9 місяців, а учню дали рік ув’язнення. У подальшому учень став відомим українським письменником.

Роль україномовних друкованих видань на Черкащині

Перші друкарні на Черкащині почали свою роботу наприкінці 19 – початку 20 століття. Черкаси, Умань, Звенигородка стали містами-новаторами у цій сфері. Це дало поштовх до розвитку видавництв, випуску газет і журналів. Великою популярністю користувалася газета «Канівський тиждень», яка мала національне громадсько-політичне направлення, почала виходити в Каневі з березня 1912 року. Колонки в ній друкувалися одночасно українською і російською мовами, редактором був Л. П.Сергієнко. На першій сторінці читачі бачили повідомлення, що газета виходить чотири рази на місяць, а ціна її становить 5 коп. за один екземпляр. Передплата на три місяці коштувала 90 коп., на пів року – 1 крб. 80 коп., а на рік – 2 крб. 70 коп. Також до читача доводилося те, для чого видається дана газета, які цілі ставить перед собою і навіщо її потрібно купити. Такий собі дуже вдалий рекламний хід. Метою видання було правдиве висвітлення різноманітних життєвих подій з українського і російського життя, а також розповіді про повсякденні проблеми місцевих мешканців. Засновниками цієї газети були брати Григорій і Олексій Вараави. Так-так, це саме той хлопчина, який отримав рік тюрми просто ні за що. Це його не зламало, як бачимо, а навпаки –  загартувало. Дуже багато місця в газеті приділялося саме колонкам шевченківської тематики і питанням відродження нації. Григорій Вараава писав під псевдонімом «Стеблик». У своїх колонках автор висвітлював необхідність створення бібліотек у місті і області, не оминав проблему неграмотності населення і як з цим боротися, виступав за відкриття шкіл для всіх вікових категорій саме українською мовою.

У 8 випуску «Канівського тижня» за 1914 рік була надрукована стаття, присвячена 53-ій роковині з дня смерті видатного письменника Тараса Григоровича Шевченка, яка брала за душу кожного читача. В ній були описані всі заповіти Кобзаря і впевненість у тому, що вони здійсняться. Шевченкознавці стверджують, що стаття була написана одним із охоронців шевченківської могили – Якимом Єрмолаєвим.

Подвійні стандарти місцевої преси

З приходом революції 1917 року черкаські видання різко змінили текстове наповнення, метою газет стала агітація і пропаганда. Старорежимські газетярі кудись поділися, їхні місця зайняли суворі наслідувачі у шкіряних плащах. Були вони малограмотні і в більшості своїй недалекі. Нові часи – нові видання. Іноді з дуже дивними назвами, взяти хоча б «Робітничо-селянське око», яке виходило у 1920 роках. Ціле десятиліття україномовні видання редагувалися партійним керівництвом тих часів і знаходилися під постійним тиском. Пізньої осені 1933 року, коли люди голодували, тодішні газетярі у «Соціалістичному ударнику» радо сповіщали, що ніби-то все добре, в міських сховищах достатньо цукру і пшениці…

Короткотривале піднесення такого формату газет відбувалося і в часи німецької окупації.

Тоді в Черкасах фашисти видавали газети, в яких німці охоче популяризували свій режим, запрошували містян скуштувати морозива і постригтися в перукарському салоні. Черкащани розуміли, що це провокація і всіляко боролися з загарбниками.

Проходили роки, все змінювалося. Суспільство потребувало нормального функціонування і розвитку. Зі створенням Черкаської області у 1954 році виходить газета «Черкаська правда» з тридцятитисячним тиражем. На перших шпальтах газети постійно з’являлися статті, написані партійними посадовцями. Професійні кореспонденти теж отримували свої колонки, суворо дотримуючись того «квотного принципу», який діяв аж до часів незалежності.

Роль друкованих видань, в яких висвітлюються найрізноманітніші проблеми життя українців – безцінна. Друковане слово надає можливість кожному громадянину відчути високий рівень абстрактного мислення, активну роботу уяви, інтелектуальну напругу. А ще газети і журнали інформативно дуже зручні, компактні і завжди доступні. 

Latest Posts

.,.,.,.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.