У 1913 році жителі Черкас зі здивуванням спостерігали за тим, як у місто рухався караван верблюдів. Як виявилося, це був ніякий не міраж і не цирк. Річ у тім, що в Черкасах зібралися зводити трамвайну лінію, а на верблюдах перевозили необхідне обладнання, пише cherkasy-future.
Завадила війна
У Європі трамваї запустили ще наприкінці XIX століття. У 1880 році уродженець Полтави Федір Піроцький представив проєкт застосування електрики для руху електропоїздів із подачею струму, а вже за рік у Берліні вийшли на маршрут перші міські вагончики, виготовлені компанією «Siemens». Незабаром трамвайна концепція Піроцького реалізувалася і в Києві. У 1892 році містяни із задоволенням прокаталися від нинішньої Європейської площі до Поштової вулиці.
У 1914 році в Черкасах побудували першу в місті електростанцію, яка давала струм для майбутньої лінії, але її прокладку довелося відкласти, оскільки завадила війна. Трамвайна колія планувалася від Сінного базару до Соснівки, по обидва боки Олександрівського бульвару. Підготовка до робіт видалася складною. Як уже вище згадувалося, обладнання перевозили верблюдами, які ледь тягли величезні вози. Подейкували, що дуже скоро в місті замість конки, поїде трамвай, проте нічого не вийшло, спочатку війна, потім розруха. Шпали люди розтягнули на дрова, а інше обладнання віддали на заводські потреби.
Паровий трамвай у Черкасах
Трамваї бувають різних видів: електричні, кінні, бензомоторні, парові та інші. Від звичайного паротяга останні відрізняються компактними розмірами, високою маневровістю та відсутністю тендера для вугілля, тож використовувати їх можна лише на коротких дистанціях і в межах одного міста. Сто років тому парові трамваї експлуатували по всьому світу. На території нашої країни вони були популярні в столиці, Одесі, Коломні й звісно ж, у Черкасах. Варто зазначити, що на відміну від звичайних паротягів, черкаський трамвай штовхав платформи перед собою. Відомо, що в районі лісу, де тепер розташована обласна лікарня, побудували залізничну платформу, яка обслуговувала курорт «Соснівка». Невдовзі її з’єднали із залізничним вокзалом, пристанню та кількома станціями. За цим маршрутом курсували міські поїзди.
У 1918 році в Черкасах було понад 10 парових трамваїв. Після рейсів вони поверталися в депо, залишки якого досі можна побачити з боку вулиці Євгена Кухарця. Депо мало менші розміри, ніж, наприклад, депо на станції Бобринська. У ньому було 12 стійл. Його конструкція була незвичайною — віялового типу, при цьому дуже незручною в плані обслуговування магістральних поїздів. У зв’язку з цим, надалі від зведення такого типу депо відмовилися.
Провальні спроби
У другій половині 1950-х років робилася ще одна спроба пустити в місті трамвай. Саме тоді Черкаси стали обласним центром, а їхні вулиці зарясніли будмайданчиками. У Києві вирішили зводити й прокладати все нашвидкуруч: адміністрації, житло, головну транспортну магістраль, трамвайну колію.
У Харківському інституті комунального господарства взялися розробляти проєкт для Черкас. У 1957 році його презентували, проте керівники області так і не поставили в ньому свої підписи. Якраз у цей період чиновники міста почали закуповувати тролейбуси. Крім цього, вони вирішили зберегти бульвар і провести його повну реконструкцію. Слід сказати, що за чисельністю населення в Черкасах не мали права запускати цей вид транспорту, але влада про все домовилася. Так міський трамвай не вийшов на маршрути вдруге.
Третя спроба введення трамваїв в експлуатацію в місті робилася на початку 1990-х років. Тоді директор КП «Черкасиелектротранс» Анатолій Герасименко зробив дуже багато, для того, щоб реалізувати цей задум. Нова трамвайна колія мала закільцювати Південно-Західний район міста, для машин передбачалося звести нове депо. Розглядався навіть варіант складання трамваїв на його базі для Прибалтики. Однак незабаром виявилося, що ці плани нездійсненні.
